Читати книгу - "Тінь у його домі, Ірина Айві"

Я бачив, що Ліду здивували мої слова, але вона не сказала ні слова. 

Ліда несміливо переступила поріг, притискаючи доньку до себе. Я відчував її напругу, але водночас і якесь мовчазне полегшення. Дім був теплий, затишний, і, попри погляди Вероніки, тут вони могли відчути себе в безпеці.

Вероніка залишилася стояти на місці, її погляд спопеляв мене. Здається наблизився час для відвертої розмови, але зараз у мене були важливіші справи.