Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 44: Нова роль

Августа сиділа у великій залі замку, озираючись на холодні стіни, які, здавалося, огортали її своїм зимовим мовчанням. Вона знову кілька днів не бачила Ервіна, що турбувало її більше, ніж вона готова була визнати. Її життя раптово змінилося після весілля, і хоча вона вже почала звикати до ролі королеви, все одно відчувала себе чужою в цих крижаних стінах. Вона сумувала за теплом свого дому і близькими, але водночас її думки поверталися до чоловіка, якого вона знала не так давно, але який зміг зайняти важливе місце в її серці. 

– Де він? — думала Августа, відчуваючи, як в грудях зростає тривога. Її турбувало, що Ервін віддаляється, заглиблюючись у свої турботи. Їй так хотілося дізнатися більше про нього, про його минуле і те, що приховують ці землі. Але що більше вона намагалася підійти ближче до істини, то більше відчувала невидиму стіну між ними. 

Августа підвелася з місця, вирішивши більше не чекати. Вона мала зрозуміти, що відбувається, навіть якщо це означає, що їй доведеться ставити незручні запитання. Їй потрібно знати більше про кристал і про те, що трапилося з батьками Ервіна. А ще — що він відчуває до неї насправді. 

Свічки на стінах ледь мерехтіли, відкидаючи довгі тіні, а холодний протяг пробігав коридорами, нагадуючи про її самотність у цьому чужому місці. 

Вона пройшла коридорами до його кабінету, знаючи, що він знову закрився там із своїми турботами. Постукала у двері, і голос із середини дозволив їй увійти. 

– Августо? — здивовано підняв очі Ервін. В його погляді був сум і втому, які вона одразу помітила. Він майже не спав останнім часом, зайнятий справами королівства і загрозами, що насувалися. Але саме зараз вона більше потребувала його не як короля, а як чоловіка. 

– Нам потрібно поговорити, — тихо почала вона. Її голос був впевнений, але в той же час сповнений турботи.– Про нас. Про все це. Я хочу зрозуміти тебе краще і зрозуміти, що нам робити далі. Я не можу більше залишатися осторонь. 

Ервін глибоко вдихнув, спершись на стіл. Він довго уникав цієї розмови, боячись, що відповіді, які він дасть, не принесуть їй спокою. Але йому не залишалося вибору — Августа мала право знати правду. 

Я думав, що зможу тримати тебе осторонь, захистити від усього. Але кожного разу, коли я бачу, як ти шукаєш правду, я розумію, що ти сильніша, ніж я думав. 

– Не хотів залучати тебе до всіх цих турбот, — нарешті сказав він, підвівшись і наблизившись до неї. – Я думав, що краще буде, якщо ти залишишся осторонь, але бачу, що це було помилкою. Ти — моя королева. І я маю довіряти тобі так само, як ти довірилася мені. 

Августа здивовано подивилася на нього, її серце наповнилося теплом від його слів. Вона знала, що цей момент був вирішальним для них обох. Їхня доля була пов’язана, і тепер настав час діяти разом. 

Вона простягла руку і торкнулася його обличчя, кінчиками пальців проводячи по його щелепі. Він здригнувся, але не відсторонився, а лише глибше вдихнув, ніби її дотик міг розтопити частину того холоду, який він так довго носив у собі. 

–Ми разом впораємося з цим, — тихо сказала вона, торкнувшись його руки. – Я буду поряд, не як просто королева, а як твоя дружина. 

Ервін відчув, як у його грудях щось здригнулося. Він довго тримав її на відстані, боячись, що вона не витримає темряви, яку він носив у собі. Але зараз, дивлячись у її очі, він зрозумів, що вона була сильнішою, ніж він вважав 

Ервін мовчки подивився на неї, відчуваючи, як у нього на серці стало легше. Його рука лягла поверх її, пальці ледь відчутно стиснулися, ніби боячись, що ця мить може зникнути.
– Я не дозволю тобі стояти осторонь, – прошепотів він, притягуючи її до себе ближче.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍