Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

45 Аманда

Ми з Крістіаном пили чай, коли в наші двері хтось голосно постукав. Від неочікуваності, я здригнулась. 

Те, що я пережила зовсім недавно, досі давалось в знаки. 

Я неохоче поставила свою чашку з гарячим чаєм на тумбочку, що стояла біля мого ліжка і пішла відчиняти.

Найменше, що мені хотілось зараз - це спілкуватись з кимось. Виключенням був лише Крістіан Дрейк.

Поряд з Крісом я могла собі дозволити бути слабкою, бо довіряла йому. В його присутності я почувалась захищеною і нічого не боялась. Щось подібне по відношенню до хлопця я відчувала вперше в житті і це було дуже дивно.

- Діла сильно поранено. Він все ще перебував у госпіталі. На нього напали тоді, коли він вийшов на вулицю трохи подихати свіжим повітрям перед сном, - схвильовано промовив Клейм, щойно я відчинила двері.

- На мене теж цього вечора напали... Я не постраждав тільки тому, що Дрейк вчасно встиг втрутитись, - промовила я, важко зітхнувши.

Наш одногрупник зайшов у кімнату і попросив, щоб ми йому все розповіли. 

Вислухавши нашу історію, Клейм вилаявся.

- Тільки цього лайна нам ще не вистачало в академії... - невдоволено промовив він.

Через деякий час нас з Крістіаном Дрейком викликали в кабінет до ректора. Там я вже вкотре за цей вечір розповіла про те, як на мене напали і яким був мій супротивник. Я намагалась описати нападника якомога точніше, але це було важко, бо я майже його не бачила.

- Він був схожий на ожившу тінь, - завершила я свою розповідь.

Вислухавши нас, ректор важко зітхнув і знявши свої окуляри, поклав їх на стіл.

- А що розповів Діл? - Поцікавився Крістіан Дрейк.

- Він роздивився ще меньше, ніж Арман. Кадет Діл сказав, що ця невидима істота була надзвичайно швидкою, тому він не зміг їй протистояти.

Здоровань Діл навіть мені не міг протистояти. Що вже казати про ту бісову тінь, що рухалась надзвичайно швидко. Цікаво, на нас з Ділом напав один і той же ворог, чи їх було кілька? 

Ректор сказав, що пригадав, як колись вже чув про подібні випадки і спробує пошукати потрібну інформацію в архівах академії.

Повернувшись в нашу кімнату, я відразу пішла в душ. Дуже хотілося змити із себе всю втому, напругу і огидний страх, який вперше я сьогодні відчула.

Коли я вийшла із ванної кімнати, то побачила, що Крістіан зробив нам чай.

- Я думала, що ти вже спатимеш. Минулого разу після відвідин купальні, ти спав, як немовля, - посміхнувшись промовила я.

-  Минулого разу я просидів там значно довше, ніж сьогодні. 

- Дякую за чай... - Промовила я, беручи чашку до рук.

- Амандо, як ти ставишся до того, щоб на наступних вихідних сходити погуляти разом зі мною? - Дуже неочікувано поцікавився Крістіан Дрейк. 

- Я не проти, але до наступних вихідних нам ще треба дожити...

- Доживемо... Заради того, щоб сходити з тобою кудись разом розвіятись, я власноручно знищу цілу купу цих бісових тіней, - впевнено заявив мій сусід по кімнаті.

Слова Дрейка розвеселили мене і я посміхнулась.

- Чого це ти смієшся, Амандо? Невже сумніваєшся у моїх здібностях? - Поцікавився хлопець, підійнявши одну брову.

- Сміюсь, бо ти такий кумедний...

- Кумедний - це не те, що я хотів би від тебе почути...- Не встиг договорити Дрейк, бо до нас у двері знову постукали.

- Не кімната, я якийсь прохідний двір, - пробурчала я і пішла відчиняти.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍