Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

– Вони чудові, – кажу щиро. – Дякую тобі.

Не втримавшись, сама тягнусь за поцілунком. Ян нахиляється до мене – і наші уста з'єднуються. Я досі не вірю, що все це – реально, але маю визнати: немає відчуття, що роблю щось не так. 

– Будемо вечеряти? Скоро їхати в клуб, – кажу, коли поцілунок закінчується.

– Давай, – усміхається. – Я весь у передчутті сьогоднішнього вечора. 

– Я теж, – шепочу і йду ставити квіти у воду.