Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Я трохи гублюся.

– Добре, допоможу, – не бентежиться Дамір. – Розповідай про себе. Що любиш, чого хочеш, чого прагнеш. Зрозуміло, крім того, що лікуєш дитину. Це гідно. Поважаю.

Що? Мені почулося? Ця людина мене схвалює?

Судячи з його виразу обличчя, зовсім не жартує.

– Я… працюю у відділі кадрів. Мені подобається. Люблю подорожувати, лише грошей, на жаль, на це не вистачає. Готувати також люблю. Займаюсь рукоділлям, я…

Змовкаю, інтуїтивно очікуючи, що він сміятиметься. Але Дамір не сміється. Навпаки, уважно слухає.

– Продовжуй.

– Я... – Піднімаю очі та дивлюся на нього впритул. – Скажіть, будь ласка, навіщо це вам? Адже через кілька годин піду.

– Підеш? Хто сказав, що ти зможеш піти, Поліно?