Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

 – Неприємно про це говорити, але в цьому точно брали участь вплив і гроші моєї родини. Тож замість в’язниці мене на пів року відправили до Райну. Начебто повчитися прибирати наслідки своїх експериментів, – незадоволено сказав він, і Айза вражено глянула на нього. 

 – Тобі неабияк пощастило, ти ж це розумієш? 

Тесей ще раз скривився і цього разу кинув на неї іронічний погляд. 

 – Так. Дякую за нагадування. 

 – Цікаво, як таке могло трапитися? – задумливо почала Айза. – Тобто… не задирай, звісно, голову, але ти і справді сильний некромант. І те, як ти працюєш з ритуалами… Далеко не всі можуть досягти такого рівня майстерності. Важко уявити, наскільки фатальною мала бути помилка, щоб призвести до такого результату. 

 – Так, – кисло протягнув Тесей. – Але давай не будемо про це. Повір, я обдумував цю ситуацію з усіх можливих боків, і нічого путнього з цього не виходить. Скоріш за все, я й справді десь помилився, – сказав він, але його вираз обличчя – гордий і непорушний – говорив зовсім інше. 

Айза замовкла на мить. Їй чомусь здавалося, що розгадка мусить лежати десь на поверхні. Ось тільки лице Тесея – незадоволене і майже зле – не викликало у неї бажання розпитувати його далі. Щойно голос Тесея стих, дух в голові Айзи знову взявся за своє. 

Він вже був слабким – набагато слабшим, ніж на початку, але і Айза добряче втомилася. 

 – Гаразд, – поспішно сказала вона.  Тоді розкажи мені про свій ритуал ще. Мені справді цікаво – як працюють ці твої кола? Ти запускаєш чари відразу через них, чи вони накопичуюють магію і потім віддають її у пентаграму? 

 – О, це зовсім не так просто! Тут є два шляхи відразу… 

Тесей знову наблизився до стола і схопив з нього великий записник. Айза вже навіть не намагалася читати символи – просто слухала заспокійливий голос, що торочив про речі, в яких вона майже нічогісінько не розуміла, і намагалася тримати очі відкритими. 

Зрідка їй вдавалося вставити кілька слів – можливо, навіть доречних, але здебільшого вона просто слухала, а Тесей не втомлювався говорити. 

Певно, він так само розумів, що Айза просто шукає відволікання, але не був проти. І Айза була за це надзвичайно вдячна. 

В якусь мить Тесей знову сів на ліжко поряд із нею. Він вже відклав свого списаного вщерть записника і тепер розглядав візерунки на простирадлі, не піднімаючи очей. 

 – Знаєш, Айзо… – почав він. –Ти насправді розумна. Насправді. Звісно- звісно, ти вже про це знаєш, це мені знадобився час, аби помітити. І тепер я відчуваю себе неабияким дурнем. Але ти настільки… незвичайна. 

Тесей затнувся, стискаючи руки в кулаки.

 – Не тільки розумна, але і смілива – те, як ти кинулася допомагати тій дівчинці тоді, і тепер, на кладовищі… Я захоплююся тобою. Не міг собі уявити цього спершу, але зараз все, про що я можу думати, коли прокидаюся вранці – це що я зможу побачити тебе. Спершу я думав про це з роздратуванням, а тепер – тільки з очікуванням і радістю. Я думаю, я… 

Тесей нарешті підняв очі на Айзу – та сиділа зовсім тихо і не видавала ані звуку. Якось аж надто тихо. Тесей схилився до її лиця сильніше, і тільки тоді почув тихі, розмірені видохи. Вона заснула – прямо так, сидячи і з наполовину відкритими очима. 

 – О, – видихнув він. – На добраніч, Айзо. Гарних снів. 

Тесей обережно опустив її на ліжко і ще раз закутав у ковдру. Поволі Айза закрила очі і потім перевернулася на інший бік, притиснувшись потилицею до його стегна. 

Тесей не міг відірвати від неї погляду.