Читати книгу - "Там, за зимою, Ісабель Альєнде"

громадян США, ошукані фінансовими кампаніями та банками, втратили житло або роботу і знайшли цапа-відбувайла в мігрантах. «Цікаво, чи зголоситься американець будь-якого кольору шкіри працювати за ті дрібняки, які платять нам», — доводила Міріам. Жінка заробляла менше встановленого законом мінімуму і мусила працювати довше, щоб покривати видатки, бо ціни росли, а платня залишалася замороженою. Евелін їздила з нею та ще двома жінками прибирати по ночах офіси. Це була чудова команда, що пересувалася на «Хонді Аккорд» зі своїми мийними засобами й транзистором, щоб слухати євангелістських проповідників і мексиканські пісні. Жінки зазвичай працювали разом, уникаючи в такий спосіб нічних небезпек — від вуличних нападів і до сексуальних домагань у зачинених будинках. Вони зажили слави амазонок після того, як за допомогою віників, відер і щіток дали прочуханки одному конторнику, який спробував зґвалтувати в туалеті Евелін. Охоронець, також латиноамериканець, довго удавав глухого, а коли нарешті втрутився, залицяльник виглядав так, наче по ньому проїхала вантажівка, однак визнав за краще не скаржитися поліції на нападниць, а мовчки пережити приниження.

Міріам і Евелін працювали пліч-о-пліч, розподіляли між собою хатню роботу, догляд за дітьми, папугою й сучкою, закупки й інші неминучі повинності, але їм бракувало властивої стосункам між матір’ю та дочкою невимушеної близькості, обидві завжди поводилися, немов у гостях. Міріам не могла знайти підходу до цієї мовчазної дочки. Вагалася між відчуженням та бажанням явити свою любов, задарувавши Евелін подарунками. А Евелін залишалася відлюдькуватою, ні з ким не заприязнилася ні в школі, ні в церкві. Міріам гадала, що жоден хлопець не зацікавиться Евелін, яка й далі скидалася на виснажену малолітку. Мігранти прибували сюди з випнутими ребрами, але за кілька місяців гладшали завдяки дешевому фастфуду, проте Евелін від природи мала поганий апетит, жир і цукор викликали у неї відразу, натомість дівчина скучила за бабусиною квасолею. Міріам не здогадувалася, що Евелін відчуває панічний жах перед кожним, хто підходить до неї ближче, ніж на метр; травма зґвалтування вогнем закарбувалася в її пам’яті й тілі, фізичний контакт асоціювався в неї з насильством, кров’ю, а надто з обезголовленим братом Андресом. Матір знала, яка доля спіткала сина, однак ніхто не розповів їй подробиць, а Евелін не могла про це говорити. Дівчину самотність влаштовувала, бо не потребувала зусиль, щоб розмовляти.

Міріам не могла нарікати: дочка вчасно виконувала всі повинності й ніколи не сиділа, склавши руки, вірна заповіді бабусі, яка вважала лінь матір’ю всіх пороків. Розслаблялася дівчина лише зі своїми братиками, які навчили її користуватися комп’ютером, і з дітьми в церкві, котрі не пересуджували її. Поки батьки брали участь у відправі, вона в суміжній кімнаті доглядала з двадцять малюків, пропускаючи таким чином розлогу проповідь пастора, екзальтованого мексиканця, здатного довести парафіян до істерії. Евелін вигадувала ігри, щоб розважити дітлахів, співала їм, водила з ними танок, б’ючи в бубон, і — коли поруч не було дорослих — могла, майже не затинаючись, переповідати казки. Пастор радив їй вивчитися на вчительку — адже Господь наділив її цим даром, і змарнувати його було б однаково, що плюнути в небо. Священик обіцяв допомогти дівчині одержати документи на право проживання, проте його вплив, могутній у небесних сферах, виявився недієвим у безрадісних кабінетах міграційної служби.

Зустріч із суддею була б відкладена на невизначений строк, якби не втручання Дорін. За ці кілька років дочка Галілео Леона підупала й від її зарозумілості вже майже нічого не залишилося, однак лють нікуди не поділася. Зазвичай вона приходила вся в синцях, що засвідчували її скажений характер; Дорін під будь-яким приводом ладна була кинутися в бійку. На спині жінка мала піратський рубець — слід від удару ножем, який демонструвала дітям, наче військову відзнаку, похваляючись, що її кинули стікати кров’ю в якомусь провулку серед баків для сміття. Евелін рідко стикалася з нею, бо стратегія втечі зазвичай спрацьовувала. Коли залишалася з дітьми сама, тікала, тягнучи їх за собою, щойно сучка починала вити. Але того дня цей план не вдався, бо діти хворіли на скарлатину. Температура підвищилася за три дні перед тим, усе почалося з болю в горлі, і тепер малюки лежали вкриті пухирями; витягти їх з ліжка в холодну жовтневу днину не випадало. Дорін удерлася до помешкання, штовхнувши ногою двері й погрожуючи отруїти кляту сучку. Евелін приготувалася вислухати потік образ, що поллється на неї, щойно жінка второпає, що батька в домі немає і грошей теж.

З невеличкої дитячої кімнати Евелін не бачила, що та робить, але чула, що Дорін перевертає все догори дриґом, нетерпеливиться й сипле прокльони. Боячись, що дочка Галілео Леона роздратується, не знайшовши того, що шукала, Евелін, набравшись мужності, пішла на кухню, щоб перепинити непрохану гостю, перш ніж та сунеться до дітей. Щоб приховати свій намір, Евелін хотіла була зробити канапку, проте Дорін не дала їй часу. Кинулася на дівчину, мов бик на кориді, і перш ніж Евелін завважила небезпеку, вчепилася їй обома руками в горлянку й почала щосили термосити. «Де гроші? Кажи, дурепо, або вб’ю!» Евелін марно силкувалась вивільнитися з її чіпких пазурів. Дорін так горлала, що на її крики виткнулися й заплакали маленькі братики, і в ту ж таки мить нагодилася сучка, яка дуже рідко заходила до помешкання; загарчавши, тварина схопила нападницю за кофту й почала смикати. Дорін відштовхнула Евелін і обернулася, наміряючись хвицьнути собаку. Дівчина заточилася й, падаючи на спину, вдарилася потилицею об край кухонного столу. Дорін тусала ногами обох — сучку й Евелін, але крізь нестяму пробився промінчик здорового глузду, і — збагнувши, що накоїла, — вона побігла геть, сиплячи на ходу прокльони. Сусідка, котра прибігла на шум, угледіла лежачу на підлозі Евелін і двох невтішних малюків. Жінка зателефонувала Міріам, Галілео і до поліції — саме в такому порядку.

Галілео Леон приспів на кілька хвилин пізніше поліції, коли підтримувана жінкою в уніформі Евелін саме намагалась підвестися. Світ вихором крутився перед очима дівчини, злива чорних плям туманила їй зір, а голова так розколювалася від болю, що їй було важко пояснити, що сталося, однак братики, плачучи й сякаючись, повторювали ім’я Дорін. Галілео не міг завадити поліцаям викликати швидку, що відвезла Евелін до шпиталю, й скласти рапорт про пригоду.

У відділенні швидкої допомоги Евелін наклали шви, залишили на кілька годин під наглядом лікарів, а потім відпустили додому з пляшечкою знеболювальних пігулок і рекомендацією відпочивати, однак неприємності дівчини на цьому не скінчилися, адже тепер існував рапорт. Наступного дня по неї приїхали поліцаї, які, перш ніж відпустити, дві години допитували