Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 32 -

Сільсія відкрила торбину, дістала пігулку й кинула до рота, розжовуючи та одночасно кривлячись. Ліки від дідуся Мейба були завжди зі смаком грейпфрута, який Сільсія не любила. Та навіть попри нелюбов до фрукта, ліки все ж були прийнятнішими аніж ті, які час від часу давала матір, хвилюючись про побічні дії.

Сховав торбину з пігулками до кишені, Аберхат поквапилася до палати де була Олавей. Поїздка до столиці була сповнена неочікуваних подій, до яких Сільсія була зовсім не готова. Окрім феєричних вражень від столиці та найпопулярнішого борделю, Сільсія отримала чітке розуміння, наскільки її магія нікчемна. Капрал Уайт був взагалі окремою темою. Він викликав суміш почуттів у Сільсії, і остаточно вона не могла визначитися чи він їй симпатизував, чи скоріш дратував.

Почуття ненависті до Еревана Уайта, яке виношувала Моріана роками, мало б передатися Сільсії.  Відколи батько помер, вона чула не одну сотню прокльонів про капрала Уайта, та все що Сільсія відчула коли побачила його сина, це страшенне хвилювання. Навіть зараз, думки про Роувена викликали трепет перемішуючись час від часу із симпатією та дратівливістю.

 Видихнув й простояв під дверима кілька хвилин, Аберхат постукала в палат, а потім увійшла.

— Ти прокинулася, — сказала Сільсія з полегшенням. Посмішка на її обличчі була сумною, — ти не уявляєш, наскільки мене перелякала.

Татіра стояла біля вікна так, мов перед цим її ніхто не поранив і вона взагалі здорова й повна енергії. Рум’яні щічки, мила посмішка, а ще розпущене волосся. Олавей рідко розпускала волосся, практично завжди заплітаючи його в кіску або низький хвіст. Попри трішки надлишкову вагу, Татіра мала свій особливий шарм який робив її не лише привабливою.

— Сі, все гаразд, — спокійно вимовила Татіра, ховаючи руки за спиною. — Поїздка додому вийшла не зовсім за планом. Зате у матінки не має бажання сварити, а за коней взагалі мовчу.

Олавей завжди шукала в усьому позитив.

— Я рада, що ти жива й здорова! — Сільсія кинулась обіймати подругу. — Я справді думала, що більше не зможу тебе обійняти! Капрал Даерон вчасно втрутився й допоміг.

— Не при таких обставинах я мріяла зустрітися з капралом королівської гільдії, — посмішка Татіри стала ще ширшою. — Завтра я вже ночуватиму дома, а дідусь Мейб не так бурчить, як завжди.

Дівчата гучно засміялися, так мов нічого й не відбувалося в лісі Раві.

— Таті, я не знаю хто він такий цей Лукас Соуер, але ті люди які тобі нашкодили, були його підлеглими. Він заплатить за те, що вчинив із тобою, — Аберхат закусює нижню губу ледь не до крові. — Я обов’язково його знайду!

— Сі, — Татіра тяжко видихнула. — У світі купа покидьків, не зациклюйся. Ми живі й здорові, не чіпляйся за минуле.

— Ти так говориш, через мою магію?

— Так, — чесно відповіла Олавей. — Я не стану тобі брехати, і ти чудово знаєш, що я завжди тобі говоритиму правду навіть якщо вона тобі не подобатиметься.

— Я знаю, і ціную в тобі цю рису, і ти чудово мене знаєш, якщо в щось впруся, то вже не відступлю.

— Знаю, — зітхнула Олавей знову. — Я не хочу, щоб ти постраждала.

— Я не постраждаю. Принаймні доки не дістану цього слизняка.

— Сі, вже пізно, матінка Морі не буде хвилюватися? — секунда друга й Олавей закотила очі, розуміючи погляд подруги. — Ти знову з нею посварилася?! Коли встигла, ми ж тільки сьогодні прибули.

— Для цього багато часу не потрібно. Мені ще потрібно пережити це примирення, яке набагато тяжче аніж будь-які випробування.

— Не знаю деталь, але впевнена, що вона не зі зла.

— Знаю. Відпочивай, завтра побачимось.

Сільсія обіймає подругу на прощання, та щойно вона виходить за межі шпиталю, як її ноги ведуть в протилежний бік від дому. Аберхат кілька кіл проходить вулицями перш ніж прийди до домівки, збираючи всі думки до купи. Та варто було переступити поріг, як Моріана відразу кидається обіймати доньку, цілуючи чоло.

— Я також тебе люблю, мамо, — Сільсія обіймає у відповідь.

Вони стоять кілька хвилин мовчки, просто обіймаючись і в цих обіймах всі несказані-сказані слова.

— Ходімо вип’ємо чаю,і  ти все мені розповіси, — спокійно говорить Моріана.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍