Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

— Прошу за мною, містере Лі, — несподівано для нас обох вимовив дворецький і показав рукою в бік коридору. Очевидно, нас намагалися розлучити.

— Я б хотіла залишитися разом із моїм духом, — сказала я твердим голосом.

— Це суперечить указу місис Ремі-Г’юм, — відрізав дворецький, — ви зможете поспілкуватися пізніше.

Він говорив таким знайомим тоном, немов би мені все ще було п’ятнадцять, а всі мої слова були лише відлунням перехідного віку. Сперечатися з Мортімером було безглуздо. Мої слова для нього порожній звук, якщо не підкріплені указом моєї матері.

— Іди, — я слабко посміхнулася Каю, — я як-небудь впораюся.

— Упевнена?

Здавалося, Кай був готовий битися з усіма ворогами, кинути все, аби залишитися тут зі мною. Я вже уявляла ці баталії: ми вдвох проти збіговиська медіумів із ножами Kris. Такі собі Бонні і Клайд, які вирішили померти в один день. Красиво, звісно, але до Ганні потрапляти я поки не готова.

— Упевнена, — кивнула чоловікові, — не з’їсть же мене мама врешті-решт!

Те, що Маргарита Ремі-Г’юм здатна навіть на це, я вирішила не говорити.