Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Про решту сигарет, захованих десь в одязі містера Канга, доводилося забути назавжди. Його і багато інших тіл розчавила непідйомна пластина від статуї.

Вдих і видих із димом.

«Жити добре», - подумав Чоловік, намагаючись дивитися вгору приміщення, ігноруючи м'ясорубку навколо нього.

Тишу храму порушив знайомий грубий голос.

- Продовжуйте мантру! Хоч би що там було, брати, продовжуйте мантру! - повторював Стародавній.

Перший із послушників повернувся до читання мантри і ще кілька нових голосів приєднувалися до нього.

- Ну, звісно, ця літня паскуда вижила, - цього разу вголос сказала Чоловік.

Як і Демон, Чоловік побоювався Стародавнього і його важкої руки. Але ще більше Чоловік боявся самого страху. Тому він знайшов у собі сил встати і спробувати дати реванш старому гаду.

Чоловік і сам був не без гріха, нещасні люди, які спіймали його спис замість Оуянга, не дадуть збрехати.

Докуривши до фільтра, Чоловік зовсім зміцнів. Він навіть зміг витягнутися на повний зріст. Акуратно балансуючи по уламках, він ішов на голос, щоб знайти і прикінчити Стародавнього.

Статуя Святої Мари вже стояла без жіночого бюста, а те, що впало вниз, десь погнулося, а десь і зовсім розкололося.

Багато монахів загинуло після вдалого для Чоловіка збігу обставин. Ті, що дивом вижили, трималися за голови й не знали, як далі жити без можливості чути й бачити.

- Мантра не повинна перериватися, - допомагаючи пошукам Чоловіка, голосно повторював Стародавній.

Чоловік дерся вгору і спускався вниз обламаними шматками статуї, поки не виявив немічного старого, що лежав на підлозі.

У Стародавнього була відсутня більша частина тіла. Його ноги, половину корпусу й одну руку розкришили уламки статуї, а частина його довгої бороди все ще перебувала під завалами. Тільки голова древнього і рука, що тримала залізну булаву, вціліли.  

Настоятель храму помітив Чоловіка, який тепер височів над ним.

- Я був земним королем, але я більше не король. Я продав своє серце, щоб зрушити гору всередині, - марив старий. - Допоможи зберегти мантру, - попросив він.

- Плював я на твою мантру, - моментально відповів Чоловік. - Як і на цей храм.

Древній помахав головою.

- Ти не розумієш... - виправдовувався бородатий дід.

Чоловік раптом почув, як щось бурхливо ворушиться під завалами з каменю і металу, але продовжував свердлити поглядом Стародавнього.

- Тут нічого розуміти, - перервав настоятеля Чоловік. - Якщо ти зараз не здохнеш сам, то я тобі допоможу.

Навколо статуї храму з усіх куточків почали з'являтися тихі голоси. Мова перепліталася, а іноді й зовсім нагадувала мукання або стогони. Монахи на балконах більше не могли синхронізувати мантру в один хор. Не тільки їхні більш войовничі товариші позбулися дару бачити і чути.

Однак усі монахи напевно добре знали настоятеля, і те, що він попросив би їх зробити в першу чергу. Навіть Чоловік уже вивчив це як мантру - «Продовжуйте мантру».

- Убий виблядка Мари, збережи мантру, - сказав Стародавній і силою однієї кисті намагався відірвати булаву від підлоги. - Хільді, - представив свою зброю старий. - Вона твоя, тільки захисти... - обірвав старий, і останнє світло покинуло його очі.

- Мантру, - договорив за Древнього Чоловік.

https://postimg.cc/qtF4WwJT