Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

"Огидно", - не втрималася Єва від думки, коли до неї долинув нудотний запах евканіки. Снайпер знову звернув увагу на дівчинку і голосно зацокав. Колонія дрейфозанів оточила чудовисько.

Ровендер вибрався з купи кісток і став на ноги.

– Єва! – покликав він.

Дрейфозани розгорнулися і почали обстрілювати його евканікою. Прикриваючи обличчя руками, він пробрався до черепа кита і сховався в ньому. Снайпер подався слідом.

– Ні!

Єва промчала крізь хмару дрейфозанів і повз снайпера, який намагався розкрити товсті кістки черепа своїми потужними клешнями. Глибоко у черепній коробці вона знайшла Ровендера.

– Рови! Ти цілий?

- Так, - відповів той. - Розгубився небагато. Що відбувається?

Єва крізь судомні вдихи спробувала пояснити:

– Дрейфіки… спрямують снайпера… своїми ягодами. Думаю, він іде на їхній запах.

- А з дрейфами поговорити ти не можеш? - Ровендер стирав з рук масу, що погано пахла, і скидав її на землю. – Скажи, що ми не хочемо завдавати їм шкоди.

Єва зосередилася. Декілька дрейфозанів уже пролізли в очниці, щось їжа і показуючи на неї.

"Їжа".

Думка ледь помітним торканням пронеслася по краю свідомості дівчинки – наче вітер приніс далеку пташину пісню.

«Будь ласка, дайте нам піти. Обіцяю, ми не візьмемо вашої їжі».

У китових очницях юрмилося все більше дрейфозанів.

«Їжа. Їжа. Їжа».

«Я віддала снайперу його їжу і шкодую, що робила замах на неї».

Дрейфозани почали збиратися довкола Єви. Їхні думки тепер звучали могутнім хором.

«Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа».

В очницю просунувся один із клешні піщаного снайпера. Масивні зазубрені хапалки ще трохи й дотягнулися б до Єви та Ровендера.

«Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа».

"Прошу вас!"

Єва обхопила голову долонями: рев думок дрейфозанів, що звучав у неї в мозку, приголомшував.

На Єву і Ровендера обрушилася ціла злива евканіки. Єва шалено замахала руками та ногами, відбиваючись від нападників. Усередині очниці зібралося так багато маленьких істот, що на місці загиблих товаришів тут же з'являлися нові.

У гущавині битви Єва раптом почула голос, що пролунав ззовні.

Її кликав знайомий голос! Думковий зв'язок із дрейфіками перервався.

Єва Вісім.

Єва Дев'ять рвонула крізь зграю дрейфозанів, вивернулася від снайпера і вилізла з очної ямки, вкритої липкою евканікою.

Дівчинка кинула швидкий погляд на рівнину: з того боку, звідки вони прийшли, до неї бігла старша сестра. Єва кинулася навперейми:

– Ні! Там піщаний снайпер! Іди! Занадто небезпечно!

А потім вона побачила щось від чого застигла на місці.

За Євою Вісім гнався один із бойових роботів Кадма – помилитися було неможливо. Машина сповільнила свої незграбні рухи і випустила обойму ШОК-дротиків у Вісім. Та простогнала щось нерозбірливе, ноги її підкосилися, і вона впала обличчям у гравій. Єва кинулася до неї і побачила, що спина сестри втикана десятками дротиків. Електричні розряди стрибали від одного дротика до іншого, змушуючи вісім битися в конвульсіях.

– Все буде гаразд, я витягну тебе.

Єва намагалася зберігати спокій і руками, що тремтіли, зосереджено витягала голки з тіла сестри.

"Я навіть не знаю, де зараз Рові, - думала дівчинка. - Та ще ці дрейфозани - як нападуть, або піщаний снайпер". , бойовий робот.

Розділ 26. Рани.

Робот пальнув з якоїсь гармати – куля густої яскраво-жовтогарячої піни вилетіла з дула і притиснула Єви руку до землі. Вона спробувала вивернутись, але піна негайно почала твердіти й важчити.

Робот твердим голосом промовив:

– Випуск піни для короткострокового знерухомлення. Будь ласка, не рухайтесь, доки не закінчиться ідентифікація.

Червоний лазер пройшовся по тілу дівчинки. Вона витягла зі спини сестри один із здоровенних дротиків і з його допомогою розірвала рукав туніки там, де піни не було. Кліматканина розійшлася, і дівчинка зуміла висмикнути руку. Схопившись на ноги, Єва кинулася геть, відводячи робота від Вісім.

На бігу Єва чула свист випущеної в неї хмари дротиків. Вона мчала до скелета кита. Чути було, як гуде мотор робота, який переслідує її на швидких ногах-ходулях. "Мені від нього не втекти", - подумала дівчинка і обернулася.

Раптом Єва спіткнулася і впала; і на неї знову наповзла тінь механічного солдата. Тут дівчинка побачила, що затнулась об кілька дрейфозанів. Хор їхніх голосів знову залунав у її голові: істоти почали оточувати дівчинку, обстрілюючи її смердючою евканікою.

«Їжа. Їжа. Їжа».

– Будь ласка, не рухайся, – наказав робот. - Єва Дев'ять, зрадниця Нової Аттики та шпигунка інопланетних рас, тобі доведеться повернутися зі мною в Нову Аттику для негайної обробки та перепрограмування.

Єва стала обличчям до машини. Дуло електрорушниці робота слідувало за кожним її рухом.

- Ти не можеш уникнути затримання. Або йди зі мною добровільно, або будеш знерухомлена, як твоя сестра Єва Вісім, – продовжував солдат. Єва розстібала спецтуніку. – Приймай рішення прямо зараз, – сказав робот.

- О, я вже прийняла, - відповіла Єва і запустила в бойового робота обтяжений від м'якоті ягід одяг. Туніка розпласталася по металевому корпусу, вимазавши всю машину липкими кульками евканікової кашки. Збитий з пантелику робот безладно палив на всі боки, поки Єва мчала до скелета повітряного кита. Дюжини дрейфозанів кричали, потрапивши під шквал ШОК-дротиків. Єва відчувала, як у її ікри та стегна встромляються пекучі голки, потім пішов електричний розряд. М'язи звело гострим спазмом, і дівчинка впала на гравій обличчям униз, повністю знерухомлена.

Лежачи на землі, Єва спостерігала, як нещасні дрейфозани, які потрапили під обстріл, сіпаються від електричних розрядів. За лічені миті вся колонія кинулася під ноги роботу і обліпила його кашкою евканіки.