Читати книгу - "Невидимі сліди, Марі-Анна Харт"

Нарешті, коли приходив час для перерви, Кейт іноді перевіряла телефон, але Олівер більше не писав. Це ще більше відволікало її від усього, що було пов’язано з ним. Вона просто намагалася йти вперед, інколи усміхаючись, коли друзі чи Еліс зауважували, що вона знову повертається до своєї колишньої активності.

Кейт почала помічати, що вже не так часто думає про Олівера, і хоча це не означало, що все забулося, вона почала відчувати, як відновлюється після цього періоду болю. Вона розуміла, що життя йде далі, і хоча інколи сумні моменти спливають, вона готова йти вперед.

В кінці травня, коли настрій уже трохи покращився і всі поступово звикали до того, що іспити закінчились, сталося щось, що змінило атмосферу для всіх. Рон зробив пропозицію Еліс.

Це був один із тих моментів, які залишаються в пам’яті на все життя — романтична поїздка в човні на озері, де все було ідеально сплановано, навіть дрібні деталі.

Рон і Еліс вирушили в цю поїздку у вечірній час, коли сонце починало ховатися за горизонт, і навколо було тихо, спокійно, лише легкий вітерець розсіював води озера. Вони плили в центрі озера, і все навколо здавалось неймовірно красивим. Еліс не здогадувалась, що це буде не просто звичайна прогулянка, а момент, який змінить її життя.

Рон виглядав спокійним, але злегка нервував, адже планував зробити пропозицію. Він був певен, що це найкращий момент, і що саме тут, на воді, серед природи, це буде ідеальним. Коли вони досягли центру озера, Рон зупинив човен і попросив Еліс подивитися на навколишні краєвиди.

Але раптово він витягнув з кишені маленьку коробочку, відкрив її, і в руках у нього з’явилася маленька каблучка з діамантом. Еліс глянула на нього з подивом і зацікавленням.

«Еліс», — почав Рон, дивлячись в її очі, — «ти знаєш, як сильно я тебе люблю. Я хочу бути з тобою назавжди. Але є одне «але»: або ти станеш моєю дружиною, або я тебе викину з човна прямо зараз!» — сказав він з усмішкою, показуючи на озеро.

Еліс почувалася розгублено, але її очі наповнились сльозами щастя. Вона не могла повірити, що цей момент настав, і що людина, яку вона любить, хоче, щоб вони стали одним цілим. Вона усвідомила, що цей жарт був способом показати, як сильно Рон хоче бути з нею, і що він готовий на все заради їхнього щастя.

Трохи вражена, але щаслива, Еліс із посмішкою відповіла: «Так, Рон! Так, я стану твоєю дружиною!»

Кейт була щаслива за Еліс. Ця подія стала для Кейт маленьким нагадуванням, що все в житті змінюється, і що навіть після труднощів можуть приходити моменти радості та змін.

Літо нарешті принесло полегшення після важкого навчального року. Кейт відчула, як напруга зникає, коли вона здала останній іспит. Відчуття свободи і відпочинку переповнювали її, і вона нарешті могла дихати на повні груди. За ці кілька тижнів, що залишались до відпочинку, вона мала вирішити, чим саме хоче зайнятися.

Еліс майже кожен день проводила у Рона, і це давало Кейт можливість зосередитися на собі та своєму житті. Кейт вирішила, що не буде поспішати, і що вона має час, аби трохи відновити сили після насиченого навчального року.

Плануючи свою відпустку, Кейт вирішила провести два тижні у тітки Сюзен. Це була її можливість відпочити, відірватися від рутинного життя і просто побути в спокійній атмосфері, подалі від щоденних турбот. Вона навіть не планувала брати з собою багато речей, бажаючи звільнити себе від зайвих думок і тягарів.

А ось на інший час вона планувала знайти роботу — було важливо не залишати без уваги практичний досвід і заробіток. Вона думала про роботу на канікулах як можливість спробувати щось нове, отримати корисні навички та зайняти себе чимось продуктивним.

Кейт нарешті почувала, що вона на правильному шляху і що попередні труднощі, які з нею сталися, поступово залишаються позаду. Але все ще залишалося невизначеним, що саме чекає її попереду.

Одного літнього ранку Кейт прокинулася від стуку в двері. Відкривши їх, вона побачила жінку років 45. Міс Мілерн стояла в коридорі, одягнена в строгий діловий костюм, з серйозним виразом обличчя. Кейт, яка тільки-но відкрила двері, намагалася зібрати свої думки.

— Я Кейт, — сказала вона коротко, спостерігаючи за жінкою, яка стояла перед нею.

— Мене звати міс Мілерн, я адвокат містера Дорлсогра. Мені доручено передати вам цей лист.

Кейт не відразу зрозуміла, хто ця людина, і що вона робить тут. Після кількох секунд замішання, її очі різко зупинилися на слові «Дорлсогр».

— Містер Дорлсогр? — прохрипіла Кейт, її голос був сповнений люті. — Той самий Дорлсогр?

Міс Мілерн кивнула, але не виглядала здивованою її реакцією. Вона витягнула листа, обережно подаючи його Кейт.

— Так, він зараз тяжко хворий. На останній стадії раку. Він хоче вибачитися перед вами.

Кейт схопила лист і миттєво закрила двері, не пускаючи адвоката всередину. Вона стояла на порозі, тримаючи лист в руках, не знаючи, що з ним робити. Міс Мілерн намагалась ще щось сказати, але двері були вже закриті.