Читати книгу - "В пошуках правди, Кетрін Огневич"

– Ми можемо поговорити? Наодинці, якщо це можливо… – тихо сказала я, коли Піт нарешті поставив мене і випустив зі своїх обіймів.

– Рей, зробиш нам кави? – попросив він дівчину, а та лише посміхнулася і попрямувала до кухні. Він ще якийсь час дивився на дівчину, а потім перевів погляд на мене. – А тепер розповідай, де ти була весь цей час, Кес. І одразу кажу тобі – нічого не приховуй. Бо я пам’ятаю, як саме ти зникла.То ж сумніваюся, що ти подорожувала до Маревокраю*.

– Куди-куди? – здивовано я перепитала я брата, не розуміючи про що саме він говорить.

– Ой, Кес, ти навіть й гадки не маєш про що я говорю, еге ж? Фільм на Нетфліксі був такий нещодавно. Хоча маю сумніви, що там де ти була, було все точнісінько так, як тут. Вгадав?

– Ой, братику, ти навіть не уявляєш, де я була…

І я розповіла йому про Лліріан і про те, що там сталося. Звісно, деякі подробиці я все ж від нього приховала. Але, як не дивно, брат уважно слухав мене.

– Тебе так довго не було, Кес. Спочатку ми сподівалися, що ти повернешся до нас. Я розповів Оллі правду про те, що сталося того дня. Не хотів приховувати нічого від нього. Хвилювався, що малий всяких дурниць надумає в своїй голові. Проте, йшли дні, а ти так й не повернулася... 

– Чесно кажучи, я й гадки не мала, що час в Лліріані плине зовсім інакше. Але в мене навіть не було можливості вийти на зв'язок. До того ж, мої сили були заблоковані... Мені дуже шкода, що вам довелося пройти через все це, Піте. Якби ж я знала, то...

– Ти ні в чому не винна, Кес. Нам дуже допомогли Санчеси. Не знаю, щоб ми робили без них...

– А батько? Він... Він більше не завдає вам шкоди? – нарешті озвучила питання, яке мене хвилювало. Адже покидьок позбавив їх домівки...

– Бачив його пару разів, коли приїздив назад до міста. Але він не намагався наблизитися до нас. Покруч певно хвилювався за свою дупу, адже його можуть заарештувати.

– Що ж, я рада, що він далеко від вас, Піте. Скажи, Оллі, він... Він тут, з тобою?

Зрештою, я б воліла побачити й молодшого брата теж перед тим, як маю поїхати.

– Ні, живе неподалік від мене. Але він зараз має бути на роботі - працює барменом в гриль-барі після пар в коледжі.

– Даси мені адресу? Хочу побачити його перед тим, як...

– Перед ти як знову підеш? – закінчив замість мене Піт і мені вмить стало ніяково. Адже я не казала, що збираюсь залишитися тут, з ними. 

– Піте, я... Я не хочу наражати вас на небезпеку. Якщо батько дізнається, що я тут, він знову може взятися за старе...

Якщо він спіймає мене, то знову змусить допомогати йому в майбутніх злочинах. Саме це й стало причиною того, що я втекла від батька того дня, коли побачила видіння майбутнього, де загинула маленька дівчинка.

– Ми щось придумаємо. Ти могла б залишитися тут, жити з нами, повернутися до коледжу...

– І я б цього дуже хотіла, брате. Проте, я маю дещо зробити. Дещо важливе... Я маю декого знайти. І якщо все буде добре, то... Тоді я зможу повернутися. Тільки після цього.

Бачу в погляді брата безліч питань, але він мовчить. Обмірковує свої наступні слова. І знаю, що зараз йому потрібен час на роздуми.

– Що ж, не це я очікував почути від тебе, Морквинко. Я дам тобі адресу гриль-бару, де працює Оллі. Але я хочу попросити тебе про дещо. Не давай йому марних надій, Кес. Він... Йому було важко, коли ти зникла. У вас завжди були теплі стосунки, чому я заздрив. Але після твого зникнення він змінився. Дуже змінився, Кес. Не буду казати зайвого – сама все зрозумієш, як побачиш його. Але не роби йому боляче, Кес. Сподіваюсь, ми ще побачимося...