Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Чоловік закінчив цей дзвінок.

- У вас же, навіть... же-же-же-же, - хитаючи головою з одного боку в інший, повторював Чоловік.

Диспетчер-чоловік нагадав йому, що в нього немає собаки. А його низького рейтингу не вистачило б навіть на участь у лотереї на отримання такого.

На екрані телефону висвітився черговий рядок набору з проханням оцінити якість служби диспетчера.

Чоловік ввів «1000», адже його жодним чином не образили, і служитель диспетчерської виконував свою службу добре і правильно.

«Треба було йому збрехати про лотерею на собаку», - подумав Чоловік.

Уже третій телефон перетворився на зім'яте сміття на до цього чистому узбіччі.

Тепер маршрут самотнього мандрівника передбачувано лежав до вулиці Світанку, будинку 55, блоку В.

Чоловік  далі заїжджав углиб міста і дедалі більше людей і машин він бачив навколо. До нікуди не зниклої нудоти від жахливого запаху додався ще й головний біль.

Несправжній радіоведучий повідомив, що за останній місяць у світі відкрили ще три храми. Водій вимкнув радіо, маючи намір зосередитися на дорозі й не проґавити потрібний поворот.   

Кожен п'ятий дорожній знак вказував напрямок у бік храму Святої Мари. Чоловік не пам'ятав, щоб він відвідав хоча б один храм. Усе, що носило в собі частку від «святого», розбігалося із закладеної в нього згори місії.

У світі, де долю Людства вирішує постійно зростаюче рівняння, мало не щотижня відкривають на честь когось новий храм. Витвори що-небудь таке, що це рівняння не зможе чітко пояснити «баранам», і «пуф», півтора тесляра-самоучки вже зводять «сарай» на честь тебе.

- Ні, без храмів, якщо можна, - сказав Чоловік, тримаючи курс прямо вгору за запланованою адресою.

Проїхавши ще кілька блоків, він побачив статую, що злегка височіла над невисокими будівлями і була освітлена з усіх боків жовтим світлом.

Найімовірніше - це статуя творця-програміста, який народився в цьому місті і розвивав Отця на його початкових етапах. Чоловік дивувався, як люди ще не побудували храм навколо нього.  

На площі навколо статуї підлітки каталися на скейтбордах і роликах однакового кольору. Молодші діти каталися на білих триколісних самокатах.

Площа опалювалася ще краще, ніж дорога, тому по її краях удосталь росли кущі вибагливих жовтих троянд. Людина бачила подібне раніше, але в більш значному розмаху.

Проїхавши ще вперед, подорожній побачив стовпотворіння людей, що гуляли площею. З боку, це не здавалося тим, що комусь різко стало погано, і роззяви зібралися подивитися на це.

Хтось із творців привів велику білу собаку. І буквально за лічені миті вишикувалася черга з батьків і прив'язаних до них дітей, охочих з ним сфотографуватися або погладити.

Контрастуючи з довгим білим хутром, виразно виділявся чорний ніс і два загублених ока. Було складно судити, чи подобалося те, що відбувається тварині, або ж вона слухняно це терпить.

Подібні породи собак заборонені в південних і східних містах, тому настільки пухнастий екземпляр Чоловік бачив уперше. Водночас чимало місцевих містян, які не мали змоги побувати на Півдні, ніколи не бачили худих короткошерстих собак, окрім як на фотографіях у мережі.

Чоловік теж хотів погладити пухнасту, кудлату тварину, але поблизу не те що не виявилося, а навіть і мови не могло бути про зупинку для транспорту. І він, не зупиняючись, рухався далі.

Головний біль на пару з досадою не давав Чоловікові розслабитися. Йому хотілося якнайшвидше дістатися вулиці Світанку, щоб вийти з машини і, вдихнувши свіжого повітря, розлучитися з настирливою нудотою.

Несподівано водій зловив себе на думці, що через нудоту він може їхати в неправильне місце.

У закладеній усередині нього місії в ролі дороговказника міцно сиділа інтуїція, що шкрябала усередині, і якій він беззаперечно підкорявся. Слідувати безмовному голосу всередині було обов'язковим до виконання. Адже що є інтуїція як не істина, яку наш розум просто не може нам пояснити?

Наступні хвилини їзди здавалися довшими за минулі кілька годин. Чоловік доїхав до потрібного йому кооперативу. Вулиця Світанку, 55, блок В.

Проїзду для машин не передбачалося, і далі треба було йти пішки. Чоловік вийшов з машини і схопив коробку з останнім новим телефоном.

Потім дістав свій мішечок із куртки і витягнув звідти самокрутку. Палити тут уже було не так безпечно. Хтось міг побачити з вікна й повідомити про правопорушника і таким чином зіпсувати сюрприз, який готував усім Чоловік. Усе ж таки він дозволив собі ризикнути і закурив від довгої запальнички.

Чоловік насолоджувався процесом куріння. Після кожної затяжки він міняв комбінації пальців, якими тримав сигарету. Вказівний і середній. Середній і безіменний. Безіменний і мізинець.

Дискомфорт зник. Чоловік досяг тієї Півночі, куди його гнало те саме нутро, що нещодавно нудило. Він потрапив у Місто Троянд, у місце, де без людей ніколи не росли троянди.   

Новий телефон був активований. По-іншому роздобути підручну камеру ніяк не можна. Просту камеру без телефону не творцеві дістати майже неможливо.