Читати книгу - "Дівчина з головою собаки, Сімон Розебель"

— До завтра, Леоніде Ігоровичу, — Женя розгублено почухав потилицю.

 Чоловік зупинився біля дороги. Погода справді несподівано розгулялася — вітер із шаленою силою хитав крони дерев, а дощ заливав вулиці. Буквально за кілька хвилин на дорозі утворився цілий водоспад.

 Щойно він ступив на бордюр, як краєм ока помітив щось бордове, схоже на кардиган. Він одразу повернувся, шукаючи незнайомку. З-за повороту на швидкості вилетіла чорна машина, пронеслася повз із диким ревом, і чоловік швидко відступив назад на тротуар. Якби він вирішив перейти дорогу, то точно позбувся б життя.

 Але незнайомки поруч не виявилося.

 Квартира зустріла теплом і чорним котом Мішею — неймовірно злющим і з кепським характером. Кіт тихо нявкнув і завмер посеред коридору, роздивляючись чорний пакет.

— Так, придбав картину, — туфлі залишилися на полиці, а картина — на тумбі. — Ох, дружина зла буде.

 Кіт уважно простежив за переміщенням пакета, потім сховався за кріслом і голосно зашипів, випускаючи кігті.

— Ну чого ти? — Леонід Ігорович зняв промоклий піджак. — Женя попросив, треба ж було виручати його. Це просто картина, давай покажу, — пакет був відкинутий убік.

 По тілу пройшов удар струму, а спину наче окропом облили. Чоловік упустив картину на підлогу, а сам відступив у куток. Кіт зашипів ще голосніше. Розкат грому наздогнав яскравий спалах блискавки, а в вікно вдарили гілки дерев.

 З полотна на нього дивилися чорні очі Різель, а в руках вона тримала голову собаки.

Кінець