Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

У кабінеті почалася напружена розмова між Іваном та Костянтином.

— Я вважаю тебе дуже класним спеціалістом у нашій сфері. Я надав тобі знання, вклав у тебе багато часу і організував для тебе різні тренінги, такі як екстремальне водіння автівок для тестування провідних виробників шин. Це дозволило тобі займати цю посаду та отримувати високу оплату за твою працю, погрожуючим виглядом та підвішених тонах говорив власник крамниці Іван.

(Думки Костянтина: "Ага, хотів би я побачити, як ти тут за п'ятсот баксів на місяць пашеш з ранку до ночі...")

— Але твої запізнення на роботу порушують дисципліну. Через таку поведінку інші можуть дозволити собі слабкості, яких я не хочу бачити у своєму бізнесі. Я ще менше хочу проводити бесіди з кожним із цієї причини. Я багато вклав у кожного, щоб мій бізнес міг працювати з мінімальним втручанням з мого боку, і наразі так і є. Тож прошу тебе не порушувати це, бо в іншому випадку я буду змушений покарати тебе, а, можливо, навіть і звільнити, якщо це повторюватиметься, ще у мене є бажання підвищити тебе до позиції директора цієї крамниці та збільшити твою зарплатню. Тому не зловживай своїм становищем, сподіваюся, ти зрозумів мене ясно? Виразив своє незадоволення власник крамниці Іван.

— Так, пане Іване, відповів Костянтин.

— Що ж, тоді до роботи, в тебе її чимало. І зніми ці окуляри, ти ж у приміщенні, навіщо тобі сонцезахисні окуляри?

Щойно Костянтин вийшов із кабінету, його зустрів Адам.

— Ну що там? Стривожено говорив Адам.

— Та все окей, просто попередив мене. Ладно, до роботи, відповів Костянтин.

— До речі, тебе там вже понад годину чекає клієнт, Адам повідомив Костянтина.

Костянтин, зайшовши в приміщення для продажу, помітив чоловіка. Спочатку привітався, а потім почав кваліфіковано підбирати шини, запитавши, де клієнт буде використовувати автівку, в яких умовах, і який у нього стиль водіння. Після того як завершив роботу, приготував собі каву, сів за робоче місце й почав складати замовлення на придбання товару.

Через деякий час йому зателефонував його добрий знайомий на ім’я Домінік. Ця людина мала власний бізнес у сфері вантажних перевезень і жила в достатку. На вигляд Домініку було 25 років, він мав атлетичну статуру, чорне волосся та карі очі. У колективі жінки завжди першими помічали його. Домінік був працьовитим, багато часу приділяв бізнесу, але вмів гарно поєднувати роботу з відпочинком.

Свої статки Домінік почав заробляти ще підлітком. У 18 років батьки подарували йому автівку, яку він продав через пів року, щоб придбати свою першу вантажівку. Трохи пізніше він познайомився з Яном, але про це згодом.

— Привіт, друже! Чим будеш займатися ввечері? Є пропозиція зустрітися з хлопцями й посидіти, поспілкуватися. Що скажеш? — запитав Домінік.

— Домініку, вітаю, брате! Ти ж мене знаєш, я тільки "за". О котрій та куди? Чекав на цю зустріч, — відповів Костянтин.

— Ну, тоді підтягуй свою дупу до гаражів десь о 18:00. Я вже буду там з Яном. Адаму зараз подзвоню, — домовився Домінік.

— Він на роботі, зі мною, тож я буду з ним. А ось Іллі треба подзвонити та запросити.
— Добре, я йому зателефоную. Тоді до зустрічі.

Час спливав неймовірно швидко, і робочий день добіг кінця. Костянтин покликав Адама та повідомив, що чекатиме його на подвір'ї біля своєї автівки.

Невдовзі Костянтин і Адам вже були біля гаражів, де стояли вантажівки Домініка та Яна. Там їх уже чекав Ілля. Ілля був високим чоловіком — 207 сантиметрів з вагою 90 кілограмів, з дуже чорним волоссям, бородою та зеленими очима. Він мав власний бізнес у сфері промислових кондиціонерів і їх технічного обслуговування. Його справа успішно розвивалася й мала хороші перспективи.

Ми всі привіталися, після чого Ілля відкрив багажник, у якому було багато тараньки з щуки та пива. Ми одразу зрозуміли, який вечір на нас чекає. Незабаром приїхали Домінік з Яном. Ми теж привіталися, і Ян запросив нас до кімнати відпочинку в офісі, де він і Домінік працювали разом.

Ян, чоловік середнього зросту — 173 сантиметри, з каштановим волоссям, блакитними очима та вагою 110 кілограмів, був засновником бізнесу вантажних перевезень. Він і Домінік почали займатися цим ще підлітками, і невдовзі вирішили об'єднати зусилля, щоб працювати разом. Спершу у них було лише дві автівки, і вони особисто сідали за кермо. Але зараз, завдяки постійному розвитку та вкладанню всіх зароблених коштів у бізнес, вони змогли створити цілий парк автомобілів і заснувати компанію з вантажоперевезень. Ян володів технічним складом розуму та добре розбирався в технічному стані майже будь-якої машини. Він і Домінік вдало розподілили між собою обов'язки й ідеально доповнювали один одного в справах бізнесу.

Ми всі зайшли до кімнати відпочинку, де кожен зайняв своє місце за столом, на якому лежала купа сушеної риби й стояло пиво. Увімкнули телевізор, щоб подивитися футбольний матч Євро-2012 між збірними України та Англії. Поки спостерігали за грою, ми говорили про різні теми, обговорювали внутрішні проблеми країни та жартували між собою. Час минав швидко — риба й пиво закінчилися, і разом із ними добігав кінця матч, у якому Україна програла Англії з рахунком 0:1. Хоча нас це трохи засмутило, гра була дуже цікавою.

Прийшов час завершувати зустріч, і, оскільки всі трохи випили, ми вирішили добиратися додому на таксі. Вийшовши на подвір'я, всі почали прощатися. Домінік, як завжди плануючи заздалегідь, запропонував зустрітися ще раз на День Незалежності України, 24 серпня, на Майдані Незалежності — площі, яка розташована у серці столиці - Києві. Всі погодилися на цю пропозицію.

Після цього Костянтин вирішив прогулятися додому пішки. Йти було недалеко, але він дуже любив літні нічні прогулянки. Нічне небо було чистим, яскраво сяяли зірки, а місяць додав чарівності загальному виду. Таємнича безодня всесвіту манила й зачаровувала своєю красою та непізнаністю.