Читати книгу - "Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич"

Свєтка була симпатична, дивилася підряд усі серіали і розповідала на другий день все побачене своїм сусідам по парті. Рот у неї не закривався взагалі ніколи. Сусідами по парті у неї виявлялися якраз то Вадим. То Слон – найвеличніший хлопець у класі. І якщо останній терпляче зносив її безкінечні теревені. То Вадим закочував очі під лоба кожного разу, коли над ними починали сміятись.

Одного ранку Зоя Іванівна вирішила знову всіх перемішати.

Максима вона прибрала, а Христя лишалася сидіти за тією самою партою. Але коли вона сказала Вадимові сідати поруч із Христею, клас вибухнув сміхом. Христя не зрозуміла причини, але червоний Вадим зі своїми речами вже перебирався від Свєтки за її- Христину – парту.

Христя мовчала. Вадим пік раків. На перерві Вадим помінявся місцями з іншим однокласником- Сергієм. Христя в цілому була не проти, бо Сергій був хлопець спокійний та мовчазний. Він захоплювався спортом і це не обіцяло ніякої небезпеки.

Але коли вранці Христя прийшла до школи та сіла за свою парту, там вже сидів Сергій- спокійний та безтурботний . Христя ніяк не підозрювала, що історія матиме продовження.

І тут до класу увійшов і Вадим. Він був чимось не кепсько розлючений, підійшовши до свого місця поруч з Христею, він тепер навпаки прогнав Сергія, а зайняв місце сам.

Більше Вадим не старався пересідати, а завжди приходив на своє місце.

Вадим був харизматичний, але переважно мовчазний. А от усмішка була чарівна на сто процентів. Погляд чистий та безтурботний. І ніжні вкрадливі рухи.

Він не робив різких рухів.

Христя залишалася тим самим ще дівчам, а от він , очевидно, вів певне спостереження.

Одного разу Христя не зробила домашнє завдання з фізики. Треба сказати, що вчителька фізики у них була доволі нормальна симпатична жінка. Доволі м*яка та дружелюбна як для фізички. Вона переважно любила працювати з дошкою, викликала учнів розв*язувати задачу, а от решгта могла займатися своїми справами, бо вона тоді на решту не звертала уваги. Христя з Вадимом й починали так собі вести тихі розмови між собою.

Домашнє завдання фізичка перевіряла доволі рідко, але завжди неочікувано.

На цей раз вона раптом сказала: Приготуйте домашнє завдання.

Зазвичай вона проходила сама між рядами та партами та перевіряла зошити із завданням. Але через те, що вона при цьому постійно відволікалася на дошку, то це бувало доволі повільно. І решта класу встигали або списати або самі щось розв*зати, поки вона дійде до їх парти.

Так робила й сама Христя. Але в той раз вони з Вадимом раптом збагнувши, що вчителька перевірятиме завдання, а його не було у Вадима теж,  просто перезирнулися з дівчиною. І в цей момент світ завмер. Вони який час так і сиділи не маючи змоги відірвати очей одне від одного. Вони не чули гамору у класі, звичного учнівського гармидеру . шльопання лінійок чи ляпасів, підборів вчительки, її тихого голосу,  шелестіння зошитів, здавалося, що завмерли всі звуки у Всесвіті.

Але потім вони обидва відвернулись. Але мабуть у Христиній душі тоді щось нарешті зрушило з місця та полетіло все шкереберть.

Завдання вони тоді так і не встигли списати.

Але з того часу між ними явно почало щось відбуватися. Ці довгі погляди і якась ніжність і тихі слова і Ірка.

Ірка поверталась до них постійно та підливала масла у вогонь своїми відвертими жартами або розмовами.

Вона усміхалася , дивлячись на них, з виразу її обличчя можна було прочитати щось типу: Ну.. Ну..

Але справа була не в Ірці. Хоча в ній теж. Можливо, вона щось почувала до Вадима. А може, їй було просто цікаво, як жінці. А може, вона знала більше, ніж сама Христя. Але в них якось зайшла розмова про перший досвід. Ірка дала зрозуміти, що у деяких у класі хлопців цей досвід вже був, але Вадим тоді просто сказав, що він не прагне поспішати. Христя відчувала тоді повагу і ніжність.

Мабуть, вони вже були не зовсім діти. Досвід сам по собі Христю ще не приваблював, але привабила до Вадима ніжність та те, що він здавався спокійним та врівноваженим щодо таких речей.

Так вони і сиділи за партою та тихо навикало одне до одного першою ніжністю. Але реалізувати її було не так просто. Христя запам*ятала Вадима з поглядом, у якому тонули весняні сонячні промені, тому що він частіше сидів обернений обличчям до вікна, тому що на обличчя Христі падали тіні, коли вона поверталась до Вадима.

Тому що їй подобалась його усмішка і тихі рухи і ласкавий трохи лукавий погляд. А потім вона помітила, що він кучерявий та соромиться цього, і як тільки з*являлися якісь завитки на голові, він сразу йшов та стригся дуже коротко. Це їй сподобалось тому що вона й сама була вся у кучерях. Але вона була дівчиною та її волосся вічно вибивалося з усіх зачісок та стирчало в різні боки.

Одного разу Вадим сказав, що дізнався про її кошку та запропонував звести. Але виявилось, що у нього теж кошка. І вони обидва відчули певне розчарування.

Могли би вийти кошенята, - сказав він розчаровано.

Христя тільки потисла плечима.

У двох кішок навряд чи вийдуть кошенята, хіба що вони поб*ються…- теж розчаровано протягнула дівчина.

Це точно, - відповів Вадим.

Ірка, що знову спостерігала цю сцену, наче чергову серію улюбленого фільму теж розчаровано зітхнула.

Христя ще пам8ятала перші весняні уроки фізкультури та стометрівку. Христя погано бігала кроси, але зі стометрівкою завжди справлялась блискуче. Особливо їй подобалось вирватися вперед з низького старту та мчати, як вітер , відчуваючи лише свист у вухах.

Дівчата завжди бігали перші, поки хлопці ганяли у футбол.

Але потім вчитель кликав і хлопців.

Вадим теж біг стометрівку. Всі дівчата звичайно стояли та спостерігали за цим змаганням. Усім дико подобалось.

Він тоді пробіг першим , а на Христю подивися так, наче зробив це особисто для неї. Вони постійно усміхалися тоді одне одному.