Читати книгу - "Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич"

Христя іноді роздивлялася Короля здалеку, і розуміла Альку. Він був дійсно класний. Хоча , десь у глибині душі не йняла віри, що старший хлопець може зацікавитися простими дівчиськами та ще набагато молодше себе.

Але час йшов і  він випустився зі школи. А вони то залишились.

Коли вони закінчували восьмий клас. До них прийшов новенький. Христя дуже любила , коли приходили новенькі. Цей був просто блискучий.

Він був високий, білявий , з ангельською , але теж трохи порочною усмішкою та блакитними очима.

Він здавався чистюлею , на відміну від решти хуліганів. У них тоді став популярним рух бігунів, було популярним бути брутальними та виходити на ті вуличні бої.

А він здавався доволі інтелігентним та дружелюбним. Хоча й дружив з хуліганами.

Христя, втім не спішила з ним заводити ближче знайомство. Вона тоді ще сиділа за партою з Сергієм та більше переживала за те, щоб не схопити зайву двійку. Вона вже геть любила книги та кіно, в школу ходила вже у сірій спідниці та джемпері (від форми вже тоді відмовились , також перестали носити піонерські краватки), заплітала косу зі своїх кучерявих волос , була русява та скоріше за все,, губилася серед десятка таких самих звичайних школярок.

Зоя Іванівна, втім була жінка серйозна та не без затій. Вона любила пересаджувати учнів. Пересаджувала вона їх раз на пару місяців.

Так трапилось, що Христя де тільки не сиділа. Навіть на першій парті, хоча все життя ненавиділа бути першою чи сидіти за першими партами.

На одному з уроків по історії, які вів просто легенда та зірка школи – Гнат Леонідович.

Вчитель історії був худорлявий астенічний чоловік, темноволосий та інтелігентний. Носив окуляри. Але й клас був не простий.

Якщо Гната Леонідовича зачепити, він починав кричати, випускаючи на губах піну.

Через це зачипали його часто, майже на кожному уроці. Одного разу він увійшов в раж та навіть витягнув когось з хлопців- а деякі з них були трохи вище його на зріст, м*яко кажучі- в коридор сам на сам. Тобто Гнат Леонідович був занадто популярною, навіть культовою фігурою. Усі його обожнювали, хоча йому би не призналися нізащо.

Гнат Леонідович любив викликати до дошки. А що можна робити біля дошки на уроці історії? Це ж не алгебра чи фізика, навіть не мова чи хімія.

Він любив історичні диктанти. На початку уроку він сакраментально та хитро запитував: Хто піде до дошки? Десять дат?

При цьому обличчя його мало вираз гнус ний та цілком знущальний.

Звичайно, у класі був ліс рук. Але нарешті він все таки знаходив бажаючого за списком у журналі,а сам поринав у власні риторичні фігури. Клас вмирав зі сміху.

Завдання переважно заключалося у тім, що потрібно було написати по пам*яті десять історичних дат з коментуванням.

Так нарешті він викликав Вадима- того самого новенького.

Вадим вийшов трохи спроквола, здавалося, що він все так робив. Та почав з того, що  ретельно вимив дошку. Христя якраз сиділа на першій парті та саме це й зацікавило її у хлопцеві. Вона тоді сразу й вирішила, що він чистюля. І вмерла зі сміху. Подумала: Важко тобі у нас прийдеться.

Вадим втім почав виписувати свої десять дат. Христя тоді трохи відволіклась , бо в класі стояв пристойний гармидер і на це варто було подивитись. А коли повернулась до дошки, то побачила першу вимудрувану дату.

1945 – нападіння монголо-татар

Христя не була відмінниця. Але тут було видно , що друзі- хулігани «удружили» з останніх парт. Христя знаками показала Вадимові витирати те, що він написав та взялася підказати правильні дати. Вона була вже тоді кмітлива та добра дівчинка.

Вадим почервонів , розстроївся, показав «друзям»  відомий знак та нарешті прислухався до Христі. Вони тоді непогано справились, бо Гнат Леонідович же ходив сюди й туди класом, і Вадим не отримав двійку.

А через пару місяців Зоя Іванівна вирішила в черговий раз усіх пересадити.

Христя опинилась за передостанньою партою поруч з культовою особистістю- Максимом. У Максима була сестра близнючка- Ірка (це була інша Ірка). Вона сиділа якраз перед самою Христею. Майбутня порно – поетка могла писати вірші на її блузці. Але не стала.

Ірка була зірка класу та в цілому нормальна дівчина. Красива та добре одягалася. Її мати працювала у торгівлі та в них не було проблем з одягом та й нічим іншим.

А от Максим був дуже цікавий хлопець. У нього були холодні очі і рухи змії. Іноді здавалося, що він спав чи його думки були зайняті взагалі не тобою, але  в наступний момент він робив один різкий рух і свої речі приходилося шукати деінде.

Втім , Максим скоро до Хисті звик та не дуже вже махав руками. Іноді навіть став спочатку питати дозволу і домовлятися. Може, Ірка йому щось сказала, а може, сам до чогось доріс, Христя не знала. Але одного разу ледь не трапилась у них з Максимом історія.

Максим мабуть вирішив  повторити успіх Віталіка, бо сидів тоді у такій самій позі, напівобертом до самою Христі , ліктем опершись на стілець, він дивився своїми здавалося би трохи сонними очима на Христю, дражнив її, доки у дівчини знову щось не переключилось. Схопивши його за руки, за тонкі аристократичні його зап*ястка , розлючена Христя його ледь не скинула зі стільця. Від несподіванки з обличчя Максима злетіла його самовдоволена міна , натомість в глибині очей загорівся дивний вогник.

Христя відчула його фізичну силу, бо у наступний момент Максим все таки уміло перехопив ініціативу. Битися з ним вона не збиралася. Вона відпустила його руки та відвернулась. Але це здивування у Максима лишилося ще на деякий час.

Ірка тоді теж мовчки відвернулась. Навіть Максиму нічого не сказала.

З того часу Максим навіть намагався з Христею порозумітись або поговорити. Але Христя виявилася не з говірких.

Вадим сидів на першому ряді зі Свєткою. Тією самою , що придумала шиперити фізкура з украшею у п*ятому чи шостому класі.