Читати книгу - "Тільки ця ніч, Ліліт Вайсс"

РОЗДІЛ 3: ЗНАЙОМСТВО ПО-ІНШОМУ

Ная подивилася на темний горизонт, що розтікався перед нею, і в її голові вперше з’явилася думка, що, можливо, це не просто ніч, а шанс на нове. Щось нове і важливе, що мало би трапитись. І хоча її серце було сповнене сумнівів, вона все одно не могла відмовитись від відчуття, що ця ніч була чимось більше, ніж просто випадковістю.

— Ти давно живеш тут? — запитала вона, не знаючи, чому це питання виникло в її голові. Можливо, вона просто намагалася дізнатися більше про людину, яка сиділа поруч і яка, здавалось, була настільки знайомою, хоча вони бачилися лише кілька годин.

Даміан трохи відкинув голову назад, дивлячись на зоряне небо. Його очі стали глибшими, і Ная помітила, що він ніби шукає відповідь не в словах, а в тиші. Як завжди, його мовчання не було напруженим чи незручним. Воно було природним, майже заспокійливим.

— Я не з цього місця, — відповів він, голос його був спокійним, але в ньому звучала певна невизначеність, як у кожного, хто вже не раз змінював місце проживання. — Я приїхав сюди кілька місяців тому. Просто шукав спокій… як і ти, мабуть.

Ная кивнула, вона не знала, що саме намагалася почути, але те, що він сказав, відгукнулося в її душі. Вона відчула, що він не шукає слів, щоб виговоритися. Він просто говорив те, що було важливо.

— І що ти шукаєш тут, насправді? — запитала вона, відчуваючи, що це питання є дещо особистим, але не могла стримати свого цікавості.

Даміан знову поглянув на неї, і на обличчі Ная промайнула якась спокійна посмішка. Він не спішив з відповіддю, ніби даючи час і собі, і їй зрозуміти, чого вони обидва насправді хочуть.

— Спокій, — повторив він. — Але не такий, як ти думаєш. Я шукаю місце, де можна бути не тим, кого від мене чекають. Де не треба притискати свої почуття, де можна відкритися і дихати вільно.

Його слова повільно проникали в її свідомість, наче пісок, що повільно опускається на дно. Ная розуміла, про що він говорив. Вона і сама часто відчувала, що її власні почуття важко випустити назовні. Весь цей час вона тримала їх всередині, боячись, що якщо вони вирвуться, то її життя ніколи більше не буде таким, як раніше.

— Ти ж не завжди був таким спокійним, правда? — запитала вона після паузи, не впевнена, чи хоче дізнатися всю правду. Вона просто відчувала, що між ними є зв’язок, і їй хотілося зрозуміти більше.

Даміан на мить замовк і подивився на море. Ная зрозуміла, що його відповіді не завжди будуть простими. Він, мабуть, не шукав співчуття або навіть розуміння — йому просто потрібно було, щоб хтось вислухав.

— Ні, — сказав він після довгої паузи. — Я був іншим. Колись я вірив, що можна контролювати все — своє життя, свої емоції. І ось я тут. Тільки зараз я розумію, що саме ці емоції й стали причиною моїх помилок. Тому я тут — щоб відпустити це. Можливо, це не зовсім правильно, але це єдине, що я можу зробити.

Ная мовчки слухала його, відчуваючи, як його слова торкаються її власних переживань. Вона не могла не подумати, що він теж переживав щось дуже важливе, хоча ще не зміг повністю відпустити свої страхи.

— Я розумію, — сказала вона, і це не було простою відповіддю. Вона дійсно розуміла. — І я теж шукаю цей спокій. Тільки для мене це трохи інше. Я завжди намагалася бути такою, якою мене хочуть бачити інші. І от я тут. Можливо, насправді я просто хочу відчути, що можна бути собою, без масок.

Її слова були важкими, але вони висловлювали те, що вона відчувала, і тепер вона відчула себе трохи легше. Даміан подивився на неї, і його погляд був не таким, як у перший раз. Цього разу він побачив у її очах те, що міг зрозуміти. Вони були схожі у своїх пошуках.

— Можливо, ми просто маємо навчитися бути в цій тиші, — сказав він, нахиляючись трохи ближче, але без жодного натиску. — І відпустити те, що заважає нам дихати.

Ная знову поглянула на його обличчя, а потім на темне море, яке розтягувалося вдалечінь, і її серце ніби нарешті відчуло, що в її пошуках є хтось, хто може бути поруч. Не заради слів, а просто заради того, щоб бути.

Тиша знову спустилася на їхні плечі. І хоча вони не говорили більше, Ная відчула, що цей момент не потребує слів. Ця ніч була про щось більше. І, можливо, вона була початком чогось справжнього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍