Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

— Є попіл із театру й ніж Kris, — буркнула я, відвівши очі, — але ножем я користувалася останньою, тому…

— Чим ти думала?! — скрикнула мама, перейшовши на фальцет. — Ти знищила єдиний доказ!

Некомпетентність. Духовний відбиток, як відбиток пальців. І змастити його можна так само просто.

— Є попіл! — на захист себе я теж перейшла на крик.

— Від застосування тобою, — вона встала й закинула голову нагору, намагаючись впоратися з палаючим всередині гнівом, — після вбивства духа. Як ми тепер доведемо спільноті медіумів, що ти не збожеволіла в цьому своєму селі?

— Львів — чудове місто, мамо, — мої очі спопеляли її спину, — і я була там не одна. Кая викрали. Я рятувала його.

— Я тебе прошу, — мама втомлено повернулася до мене.

На її обличчі було написано розчарування і невдоволення, як від безуспішних спроб дитини зробити щось елементарне. Її ледь зморшкувата рука торкнулася перенісся, яке мама потерла двома пальцями.

— Тоді Андрій, тепер цей Кай…

Я ледь втрималася, щоб знову не закричати.

— Гаразд, — не розплющуючи очей промовила Маргарита, — я розберуся. Де там твій попіл? Може за ним вдасться відтворити останні хвилини життя духа.

Я відкинула плед і полізла в кишеню джинсів за тими самими крихтами, які так і не встигла викинути дорогою сюди. Маргарита торкатися попелу безпосередньо не збиралася. Вона зняла з каміна скляну попільничку й помістила доказ туди, уважно розглядаючи зверху.

— Тут немає домішок втручання демонів, — задумливо протягнула мама, — ти впевнена, що це той попіл?

— Так, мамо, — закотила очі, — це останки того дідуся, з яким я працювала напередодні. Він знав мене.

— Дух від Хранительки?

Я кивнула.

— Що ж, — задумливо розглядаючи крупиці, промовила Маргарита, — я думала відновлювати події через шамана, але якщо сама Хранителька була в це залучена…

Мама замовкла, не бажаючи більше ділитися своїми роздумами вголос. Мовляв, не дитяча це справа, ти й так уже зробила все, на що здатна.

У її очах я здатна тільки ламати речі.

— Йди до своєї кімнати, Агнесо, Мортімер тебе проводить, — Маргарет перемкнула увагу, присвятивши всю свою увагу купці попелу в попільничці.

Мені залишалося тільки тихо вийти з приміщення.