Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Келі, я радий був поспілкуватись з тобою…
– Оплата твоєї допомогти, – перебиваю його і даю гроші.
– Келі, я не візьму їх! – Прибирає мою руку.
– Я одразу казала тобі про оплату..
– Сходи зі мною на побачення, – помічаю боковим зором Адама, що стоїть метрів за п'ятнадцять від нас. – Це і буде твоя оплата мені.
– Ми так не домовлялися.
– Знаю. Але я дуже хочу сходити з тобою повечеряти, – підморгує мені. – То як?
– Я не..
– Не відмовляй мені, Келі, – бере за руку. – Дай мені шанс краще пізнати тебе.
– Відпусти її! – Адам починає йти до нас. – Вона сказала, що не хоче..
– Давай сходимо на побачення! – Перебиваю Адама.
– Завтра?
Адам мовчки підходить до нас і не зводить погляду з мене.
– Так, завтра я вільна.
– Я тоді зайду за тобою о шостій вечора!
– Гаразд, – посміхаюсь і Маркус йде в інший бік від Адама, перед цим змірявши його поглядом.
– Хто це такий? – Погляд Адама буквально сповнений ненавистю до Марка.
– Мій новий знайомий. – Хочу повернутися до амбару, але мене зупиняє Адам.
– Ти дійсно підеш з ним на побачення?
– Так, – тримає мене за руку. – А є причини цього не робити?
– Не повірю в те, що ти не зрозуміла хто він такий.
– І хто ж він? – Цікаво почути думку Адама.
– Бабій зі стажем! Ти чудово розбираєшся в людях і відразу зрозуміла хто він.
– Твоя правда, – погоджуюсь. – Я знаю хто він, тому і погодилася на побачення.
– Що? – Послаблює хватку і я звільняю руку.
– Проведу з ним ніч і на цьому розійдемося.
– Келі..
– Ти чому досі тут? Хіба не поїхав вчора? – Переводжу тему на нього.
– Не поїхав, – стискає кулаки.
– Якийсь ти напружений, Адаме…
Вмить опиняюся в обіймах чоловіка.
– Якщо хочеш провести з кимось ніч, то вже краще зі мною, – шепоче на вухо і я нервово ковтаю слину. – Хіба я не кращий варіант?
Відштовхую чоловіка і роблю два кроки назад.
– Припини це, – підвищую голос. – Я не хочу з тобою спати.
– Чому?
– Ти знаєш.. Я не сплю з придурками.
– То цей бабій по-твоєму не придурок?
– Не знаю, – знизую плечима. – Завтра дізнаюся.
– Ти змінилася, Келі.
– В який бік? – Мені подобається дражнити його.
– В гірший.
– Зрозуміло, – киваю головою. – Якщо це все, то я піду, ще багато роботи.
– Ага. Йди.
Адам стояв біля воріт, поки я не зайшла в амбар. Я не розумію, що він хоче від мене. Біля нього завжди стільки дівчат і я далеко не найкращий варіант серед них. Я роблю все, щоб він зненавидів мене і жив далі.
– Точно! – Вигукує Вінсент. – Я згадав хто ти!
– Ти знаєш хто я..
– Ні-ні! Я згадав хто ти для Адама… Ти ж колишня наречена, що втекла від нього!
– Ага. Привітик, – махаю рукою. – Автограф дати?
– Чому ти втекла? – Ігнорує моє саркастичне запитання. – Він ніби нормальний чоловік.
– Не твого ума діло! – Виходжу до хмільника. – Я пішла далі працювати.
– Ти уникаєш запитання.
– Ні, я не уникаю. Я прямо сказала, що відповідати не буду!
Не очікувала, що він впізнає мене, та і взагалі, що він читав про “наречену” Чандлера.
♡♡♡
Відкривши пачку снеків я зручно вмостилася у ліжку й ввімкнула собі фільм перед сном. Разів п'ять я намагалася сконцентрувати увагу на сюжеті, але кожні десять хвилин відволікалася на думки про Адама. Я згадувала його обійми, погляд, запах. Очевидно, що я досі закохана в нього. Його батьки точно будуть проти такої невістки, як я.
Не в змозі заснути я одяглася і пішла на вулицю. Останнім часом я погано сплю і нічні прогулянки допомагають позбутися зайвих думок.
Я пішла в інший бік від виноробні Адама. Раптом він ще не поїхав і побачить мене. Чим менше ми зустрічаємося, тим краще для нас обох.
Крокуючи вздовж лінії води босоніж я думала лише про те, якби не наступити на щось гостре. Опинившись десь по центру пляжу, я помітила, що у воді щось є. Предмет знаходиться десь метрів за двісті від берега.
– Що це? – Я не змогла зрозуміти, що то, тож пішла далі. Можливо просто шматок дерева.
Пройшовши кроків зо двадцять я відчула під ногами тканину. Було темно, тож довелося ввімкнути ліхтарик на телефоні. Це був одяг, трохи далі я помітила порожню пляшку з-під вина, а ще далі лежав гаманець і телефон. Я знаю цей гаманець. Беру до рук, перевіряю і бачу свою фотографію, а за нею схована фотографія Адама. Це точно гаманець Адама. Але ж де він сам? Різко розвертаюся до води і тепер вже чітко розумію, що у воді плаває ніяка не коряга, а тіло Адама.
– Адам! – Нуль реакції. – Адам!! … Чорт.
Кидаю взуття й телефон на пісок і забігаю у воду. Якого біса він робить?
Чим далі я заходила у воду, тим холодніше вона ставала. Всередині мене була паніка, але я намагалася не піддаватися. Спочатку потрібно витягнути Адама. Весь шлях до його тіла я просто молилася, щоб він був живий. Опинившись поряд я схопила його за руку.
– Хто тут? – Різко відкриває очі. Я відпливаю у шоці. – Келі?
– Ти придурок! – Б’ю його куди тільки бачу і при цьому намагаюся триматися на воді. – Що ти в біса робиш?! Я ледь зі страху не померла тут!
– Тихо, – перехоплює мою руку і я опиняюся в його обіймах. – Вибач, я не хотів лякати тебе.
– Що ти робиш посеред ночі у воді? – Розумію, що я плачу мов мала дитина.
– Мені подобається холодна вода, я часто сюди приходжу… Не знав, що ти тут будеш. – Обіймаю його у відповідь. – Не плач.. Все гаразд.
Адам виніс мене з води, посадив на пісок і укутав в полотенце. Я мовчки спостерігала за тим, як він одягається і шмигала носом. Давно я так не плакала. Адам не на жарт налякав мене.
– Ходімо, – подає мені руку, – Я відведу тебе до будинку.
– Я сплю в амбарі.
– Що?!
– Там тепло, – єдине, що я можу сказати у відповідь.
– Так не піде. Переночуєш у мене.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дуже погана няня , Кетрін Сі», після закриття браузера.