Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Не вірилось, що Рей так швидко прийшов до тями після такої важкої операції. Але це може бути непоганим знаком, хлопчик став міцнішим. Хіба не так? Не рідким явищем було зцілення аурою — пілігрими, які мали рак, після важких походів набагато краще проходили лікування. Що правда, частіше це були морфеївці. Щасливці. Моро дивився у вікно і все думав, його думи переплітались в нитку і плели полотно маячні. Ні як не виходило зрозуміти ті сфери, ті Царства і Аїда. Точніше Аїда Алекс розумів, тільки що він може з тим зробити? І хто дав таку кумедну назву тому божеству? Чи настануть часи, коли все буде як колись, які фільми показують, такі старі, старіші за Моро і його батьків? Алекс точно знав що ні. Але життя мріями і надіями здавались такими солодкими і так рідко інженер їх собі дозволяв.
Алекс зняв піджак, коли піднявся до палати Рея. В коридорі виявилось повно людей в білих халатах, які голосно між собою говорили, тримали в руках планшети. Щойно вони побачили чоловіка, всі разом затихли і поступили дорогу. Моро на секунду зупинився, очі його розширились, ніхто з цих людей не дозволили собі навіть голови підняти на інженера. Чоловік зірвався з місця і побіг до палати сина. Рея в ліжку не було.
— О господи, — тихо промовив Алекс і ноги його підкосились. Тримаючись за ліжко, йому вдалося встояти на ногах.
— Алекс, — тихо сказав Лорі, він стояв разом з іншими лікарями і науковцями в коридорі, — Він знову пішов у поход.
— Лорі, — прохрипів інженер, очі його наповнились слізьми — Лорі, Лорі, це кінець?
— Не кінець, — сказала лікарка Рея, — Ми відстежуємо його на картах. Його пластини подають сигнали, він живий.
— Але в якому стані він повернеться? — шоковано спитав Моро.
— Цього ми не знаємо.
— Як давно його нема?
— Як тільки він зник, одразу відправили повідомлення. Ним будуть займатись кваліфіковані спеціалісти, а тепер я раджу вам пройти в кімнату очікування і відпочинку.
Але до кімнати очікування і відпочинку Моро не дійшов. Прийшло сповіщення від лікаря Ліри. Моро кинувся у корпус аїдовців. Продершись крізь марення, які являлись велетенськими липкими лапами, що намагались схопити чоловіка і розірвати між собою і гучні крики (Алекс не був впевнений, що крики були маренням). Боротись проти бажання затулити вуха і лягти на підлогу було не аби як важко, руки самі піднімались до голови.
— Що трапилось? — задихаючись спитав Алекс.
— У Ліри відмовив серцевий апарат і аура знову не стабільна, — відповів лікар, — Вона прямо зараз на операції.
— Аура? — не зрозумів Моро.
— Так, аурометр вловив нестабільність.
— Які в нас шанси?
Лікар не міг відповісти одразу, він зітхнув, прочистив горло і відвернув погляд.
— Не великі, — нарешті сказав він.
Моро залишився один в палаті донечки. Він дивився перед собою на велике вікно. Для більшого драматизму мав би бути дощ, але як на зло погода розвиднилась і сяяло сонечко.
Інженер сів на стілець і хвилину не рухався. Очі його були приковані до підлоги. З рештою інженер знайшов в собі рештки сил і дістав телефон. Довго Моро не чекав, всього кілька гудків.
— Алло, — привітався чоловік.
— Алло. Алекс, любий, ти? Ти вчора телефонував, але я трохи випила.
— Я знаю, – відрізав той.
— Так ти готовий зустрітись? Якщо не хочеш довго сидіти, можемо швиденько все вирішити і зараз.
— Ти точно не хочеш приїхати до дітей?
— Алекс, ми це вже обговорювали.
— А тепер слухай уважно, Вероніка. Ти можеш і не отримати ні копійки з мого рахунку, — Алекс двома реченнями поясним що з дітьми, — У тебе був шанс з ними проститись. Зараз вони на межі смерті. Обидва. Якщо хочеш розводитись і судитись, будь ласка. Не надійся ні на що, якщо не приїдеш прямо зараз в корпус аїдовців і не будеш чергувати у палати Ліри. Я пропуск дам. Якщо відмовишся і хоч хтось з дітей помре, не розраховуй на перемогу в судді. Я втомився. Я не можу розірватись між двома корпусами.
— Господи, — роздратовано сказала жінка, — в чому проблема помістити їх в один корпус? А ще краще в одну палату.
Моро поклав слухавку. Він не міг в то повірити. Голова паморочилась. Ніякої інформації від лікарів він не отримував протягом півгодини. Від глухої тиші, кожен звук здавався занадто гучним. Тому інженер аж підскочив, коли в двері постукав Лорі.
— Ти як? — спитав Деванс.
— Що там Рей? — не підводячи голову, запитав Моро.
— Нічого конкретного, окрім того, що він живий.
На телефон інженера прийшло сповіщення від дружини.
“Загубила ключі від машини.”
Моро зітхнув і піджав губи.
— Вероніка не хоче їхати, навіть почергувати тут. Я поставив їй ультиматум, якщо вона не буде допомагати, я не заплачу їй. Але вона навіть за гроші не буде чухатись. Я не можу розірватись. І не знаю за кого хапатись.
Сперши лікті на коліна, Моро поклав голову на руки і заплакав. Його сльози були щирими і гіркими. Схлипи подібні до дитячого горя. Проста емоція яка роками пекла Алекса всередині і з кожним днем росла все більше і більше, пускаючи корні у закуточки чоловічого тіла і душі. Він плакав так по справжньому, що серце Лорі розривалось. Деванс не міг стримувати сліз, розуміючи всю трагічність ситуації, проте мусив залишатись з холодною головою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сни Морфея , Tалі Птах», після закриття браузера.