Читати книгу - "Відпустити й жити, Айсі Дора"

∞36∞

БОГДАН

— Отже, давайте підіб’ємо проміжні результати, — звертається до нас із Машею медіатор, якого ми обрали.

Ми сидимо навпроти чоловіка приблизно мого віку, кожен в окремому кріслі. Це зручно й комфортно, ніби маємо тут власні кордони. Кабінет світлий і затишний. Особисто мені бракує в кабінеті письмового стола. Якось я звик саме до такого формату роботи з клієнтом, але ж я юрист, а не медіатор. Приймаю правила гри.

Головне, що Маша нарешті спокійна. Хоча вона й погодилася на зустріч і сама обрала спеціаліста з того списку, що я їй прислав, вона всіляко демонструвала недовіру. До мене. До В’ячеслава — нашого спеціаліста, з яким ми одразу домовилися перейти на «ти» для зручності. Дивилася з викликом, але притискалася до спинки крісла, чіпляючись нігтями за підлокітник. Підвищувала тон, коли цього можна було й не робити. Сьогодні Маша вдяглася у скромну сукню приглушених кольорів, зробила зовсім інший макіяж, менш яскравий — так би нафарбувалась Оля.

Спогад про неї неприємно коле в грудях. Ми досі не поговорили. Мої повідомлення вона залишила без відповіді.

— Влада житиме з Машею, з Богданом проводитиме одні вихідні на місяць. Богдан відвозитиме доньку до школи, забирає Маша. Або ви домовляєтеся, що це робитиме няня — за додаткові гроші, які сплачуватиме кожен за свій час, — В’ячеслав проговорює те, до чого ми дійшли внаслідок ґрунтовних обговорень, які тривали більше години.

— Загалом, Богдан, окрім аліментів, оплачує стандартні робочі години няні, гуртки й шкільні внески. Все інше, що запланує Маша, вона оплачує сама. Влада проводить із Богданом два тижні канікул на рік — так і де, як це запланує Богдан.

В’ячеслав уважно стежить за нашою реакцією й продовжує:

— Тепер щодо блогу Маші й участі в ньому Влади. Дитина з’являється в кадрі тільки після того, як її завчасно проінформували щодо запису. Її думка враховується. Влада повинна бути повністю вдягнена. Забороняється знімати дитину під час негативних емоцій чи невдач. Так само, Маша не може розповідати про негаразди дитини — тільки про свої відчуття і думки стосовно можливих негараздів.

Над цими пунктами ми билися найдовше, тож я навіть повертаюся до Маші, щоб подивитися, як вона реагує. Колишня дружина не задоволена — для неї це контроль її творчого процесу, але в ході медіації вона погодилася, тож тепер мовчить.

— На час відряджень чи хвороб дитина живе з тим із батьків, хто залишається. Цей час не враховується як плановий, тобто не забирає заплановані вихідні й канікули, але оплачується, зокрема за послуги няні, тим із батьків, хто відлучається позаурочно.

Медіатор проговорює ще деякі нюанси, а потім нагадує про техніку «зустріч у двох», про яку попереджав на початку консультації.

— А тепер ми додатково поговоримо з кожним із вас окремо, щоб узгодити нюанси. Почнемо з Марії.

Я встаю й виходжу в приймальню. Попереджений, що ця розмова не займе більше п’ятнадцяти хвилин, тож далеко не йду. У цій кімнаті є диван і кавомашина. Роблю американо, сідаю й видихаю. Я втомлений. Але це ще не кінець. Очікую від Маші нового сюрпризу, який вона зараз скине на мене наче снаряд із дрону.

Хоча загалом зустріччю я задоволений. Така структурована розмова допомогла нам із колишньою нарешті почути одне одного, не шукаючи контраргументи на висловлені звинувачення.

Напевно, так працює людський мозок: щойно вирішується одна проблема — він нагадує про іншу. Тим паче, що цю іншу можна було б вирішити так само. Можна спитати Олю, чому вона погодилася на наші стосунки. Таким чином дізнаюся, що їй важливо, цінно. Чому поки не готова? Отже, чого боїться? До чого готова зараз і чи готова зробити крок назустріч? Отак, крок за кроком, ми могли б і з нею розібратися, чого хочемо одне від одного і що насправді можемо дати.

Ці дні без неї лише підтвердили, що вона мені важлива.

З кабінету виходить Маша, і я займаю її місце навпроти В’ячеслава.

— Є ще щось, що ви не узгодили з Машею, але це вас тривожить? — вкрадливо питає медіатор. Все ж додаткова психологічна освіта робить його більш проникливим, ніж звичайного юриста. А ще — йому легше довіритися.

Я на хвильку гублюся. Наче все обговорили. Але потім згадую Малініна. Мене пересмикує.

— Це питання її стосунків із чоловіками. Я переживаю, як це впливатиме на Владу. Раніше мені здавалося, що Маша більш перебірлива, але ситуація з тим чоловіком, який відвіз її в Росію, вибила ґрунт з-під ніг. Я більше не можу до кінця їй довіряти.

— Питання довіри, на жаль, ми виправити не зможемо. Але давай подумаємо, які б ти хотів внести правила щодо спілкування твоєї дитини з новими захопленнями Маші. Проте пам’ятай, що це працюватиме в обидві сторони. Тобто якщо ти захочеш познайомити когось із донькою, матимеш керуватися тими ж правилами.

Я замислююсь, уявляючи Олю поруч із Владою. Уява домальовує нас щасливими разом. Беру себе в руки, бо час обмежений. І ми з медіатором проговорюємо основні моменти щодо цього питання.

У кабінет повертається Маша, і В’ячеслав озвучує наші додаткові умови. Спочатку мої. Дивуюсь тому, що Маша одразу погоджується на всі мої пропозиції. Чому? Невже і вона додатково бажає чогось?

— У Маші є побоювання, що ти, Богдане, перестанеш їй допомагати з просуванням блогу. Їй важливо почути, що ти завжди підтримуватимеш її в цьому й усіляко допомагатимеш. Я так зрозумів, що у тебе є особиста домовленість із директором агенції, в якій працює Маша. Машу цікавить, наскільки ця домовленість довговічна і міцна?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍