Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

— Скажу навіть більше, у мене їх дві — Дана та Варя, — продовжила вона, трохи нахиливши голову.

Я очікував, що вона сяде навпроти мене за стіл, але вона здивувала мене, сідаючи поруч. Її коліна м'яко торкнулися моїх, і цей легкий дотик відгукнувся по всьому тілу. Вона взяла пляшку вина і почала відкривати її, не дивлячись на мене, ніби це був найзвичайніший вечір у світі. Вино було червоним, густим і ароматним, як сама пристрасть. Вона наливала його в келихи, і я не міг відірвати очей від її рук. Вони були такими граційними, такими впевненими у своїх рухах, що я почав уявляти їх на своєму тілі. Нарешті, вона передала мені келих, а потім підняла свій, дивлячись мені прямо в очі.

— То твоя мама завжди приходить до тебе так несподівано? Ти не боїшся таких моментів, як той, що стався з нами? — її голос був м'яким, але я відчув у ньому приховану гостроту.

Я провів рукою по волоссю, намагаючись підібрати правильні слова.

— Ні, не боюся, тому що я не приводив до пентхауса дівчат. Ну з тобою... тут я прошляпився, — визнав я, трохи усміхнувшись.

— Брешеш? — її очі звузилися, і в них заграла цікавість.

— Ні, — відповів я, спокійно дивлячись на неї, щиро.

— А куди ти їх водив тоді? — вона не збиралася залишати це питання без відповіді.

— Готель… інші місця. Дім — це дім.  

Цей пентхаус завжди був моєю зоною комфорту, моїм особистим простором, де я міг бути собою. Я не дозволяв собі приводити сюди когось, кого не вважав важливою частиною свого життя. І не тому, що в мене не було можливостей — скоріше, тому що не хотів змішувати свій особистий простір з тим, що вважав тимчасовим. Але з Уляною все було інакше.

— Вона говорила, що вони приїдуть до мене після Болгарії, бо в Ніколь скоро день народження... Але я... забув, — усвідомлюючи свою помилку, я відчув, як нервово ковтнув. Мені було не властиво забувати такі речі, особливо коли йшлося про сім’ю. Але, зізнатися чесно, після зустрічі з Уляною все моє життя наче змінило напрям. — Мої батьки та найкращий друг знають код від пентхауса, але з цього моменту мені потрібно змінити його, щоб не було таких моментів. Вибач.

— Нічого страшного. Але твоїй мамі варто сказати, що між нами немає нічого серйозного.

Я поставив свій келих на стіл, повільно нахилившись ближче до неї, наші коліна ще раз торкнулися.

— А між нами немає? — я спитав, злегка нахиляючись до її обличчя, наші погляди зустрілися, і в повітрі відчувався невидимий магнетизм. — Білочко, коли в машині ми займалися сексом, ти сказала, що ти моя… І від цього тобі не втекти.

Її очі блиснули, але вона не відвела погляду. Її самовладання завжди захоплювало мене, і я був вражений тим, як вона завжди зберігала холоднокровність.

— Люди говорять багато дурниць під час сексу, Даніяре.

Я взяв келих знову і зробив ковток вина, роздумуючи над її словами. Її відповідь була різкою, але я не вірю в неї. Можливо, раніше я цього не помічав, але зараз я бачу це в її очах. Я розумію, що вони говорять, хоч її прекрасний рот говорить зовсім інше.

— Між нами багато що можна назвати дурницями, — впевнено дивлячись в її прекрасні темні очі, — але це не робить їх менш правдивими.

Вона підняла келих вина і піднесла його до губ, зробивши невеликий ковток. Крапля вина залишилася на її нижній губі, блискаючи на світлі. І, не втримавшись, обережно простягнув руку, кінчиковм великого пальця торкнувся її губи, змахнувши ту краплину. Від цього дотику її очі розширилися, а всередині мене розгорівся вогонь. Пальці вібрували від напруги, але я тримав себе в руках. Повільно підніс палець до своїх губ і облизав його, відчувши смак солодкого вина на кінчику язика. Її погляд був прикований до мене, дихання стало важчим, але вона не відвела погляду, а лише злегка розслабила губи, ніби чекаючи, що я зроблю наступним.

— Смачно, — сказав тихо, дивлячись їй прямо в очі. — Але знаєш, що ще смачніше? — нахилився ближче, щоб вона могла відчути тепло мого дихання на своїй шкірі. — Те, що могло б бути.

Уляна лише усміхнулася кутиком губ, піднімаючи келих і роблячи ще один ковток, подивилася на мене поверх його краю. Ми ще деякий час випивали та говорили на незначні теми.

— Пам'ятаєш, ти обіцяла мені одне бажання?

— І що ти хочеш? — запитала вона, схрестивши руки на грудях.

— Щоб ти станцювала для мене.

Її реакція була миттєвою — сміх вирвався з її вуст, сухий, нервовий сміх, що відлунював у просторі між нами.

— Стриптиз? — кинула вона, скептично піднімаючи одну брову.

— Ні, — повільно похитав головою. — Я хочу бачити, як танцює твоя душа.

Її очі похмуро звузилися. Вона намагалася зрозуміти, чи це якась чергова моя гра, чи я дійсно серйозний. Між нами зависло відчуття важливості цього моменту. Уляна мовчки відвела погляд, але я помітив, як щось змінюється в її виразі. Її обличчя стало м'якшим, вразливішим. Вона сиділа нерухомо, наче збираючись із силами.

— Це вже давно минуло, — тихо відповіла Уляна, відводячи погляд убік. Її голос здався мені зломленим.

— Ти пам'ятаєш, як це робити, — наполягав. — Дай собі шанс знову відчути це.

— Добре.

Ми перейшли до вітальні, я сів на диван, а вона підійшла до стереосистеми й ввімкнула мелодію Aurora – Runaway. Коли музика почала лунати білочка підняла руки над головою, повільно і плавно, ніби перебираючи пальцями повітря. Її рухи були такими ніжними й водночас впевненими, що я відразу відчув, як затамовую подих.

Я знав, що Уляна колись була балериною, але не уявляв, наскільки це було важливо для неї, поки не побачив, як вона танцює зараз. Її рухи були настільки природними, що здавалися продовженням музики. Її руки рухалися з такою грацією, ніби вона проводила лінії у повітрі, створюючи картини зі своїх емоцій. Кожен її крок був настільки продуманим і водночас спонтанним, що я не міг збагнути, як вона робить це. Її ноги ковзали по підлозі, утворюючи легкі спіралі, а руки, ніби прозорі крила, розгорнулися в широкому жесті, що здавалося одночасно ніжним і болісним. Вона граціозно підіймалася на пальці, і в ці моменти світло тремтіло на її тілі, ніби підкреслюючи найдрібніші деталі кожного руху.