Читати книгу - "Невидимі сліди, Марі-Анна Харт"

– Кейт, я… я не знала, як це тобі сказати! Я не хотіла, щоб ти страждала ще більше, ти так переживала! Я думала, що краще тебе захистити від цього.

Кейт дивилася на неї з розчаруванням. Вона відчувала, що не може більше витримати. Її серце боліло від того, що Еліс не була з нею відвертою, не поділилася важливою правдою, яка мала вирішальний вплив на її життя.

– Не ображай мене, – тихо сказала Кейт. – Ти не можеш захистити мене від правди. Ти не мала права приховувати це від мене.

Кейт встала із підлоги і вийшла із кімнати, зараз вона менше всього хотіла, щоб поруч була Еліс. Їй потрібно було побути на одинці. Вийшовши на вулицю вона сіла в машину і поїхала. Кейт ще не знала куди вона їде, їй просто хотілося бути далеко звідси.

Еліс нервово ходила по кімнаті, її думки метались. Вона не могла знайти спокою, намагаючись зрозуміти, як вона може виправити ситуацію. Кейт була розчарована, і все, що вона могла тепер зробити — це поговорити з кимось, хто зрозуміє її стан. Врешті-решт, вона вирішила написати Рону.

"Привіт, можеш приїхати? Мені потрібно з тобою поговорити", — написала вона, сподіваючись, що він не відмовить.

Рон відповів швидко, обіцяв приїхати через кілька хвилин. Еліс схопилася за чашку з чаєм, але не могла її випити — руки тремтіли від хвилювання. Через кілька хвилин двері відчинилися, і Рон увійшов, бачачи, що Еліс виглядає дуже стурбовано.

– Що сталося? Ти виглядаєш не так, як завжди, – сказав Рон, покладаючи сумку на стіл і наближаючись до неї.

Еліс сіла на диван і відчула, як тяжко їй дихається.

– Роне, я… я зробила дещо жахливе, – її голос звучав майже безнадійно. – Я приховала дещо від Кейт і тепер вона знає правду. В ніч коли вбили її батьків один із грабіжників вистрелив у Кейт, але перед цим….він…..він згвалтував її. Моя мама і лікарі вирішили, що Кейт не повинна знати цього. Вона не пам’ятала тієї ночі і ми їй не розповідали. Я про це дізналася випадково, коли підслухала розмову між батьками. Я пообіцяла мамі, що ніколи не розповім про це Кейт. Ми хвилювалися, що вона згадає, але пройшло багато років і Кейт не згадала. Я думала багато про це, чи варто Кейт знати, але вирішила, що це зламає її. І тому нічого не розповіла. А сьогодні Кейт отримала лист і дізналася правду. Бачив би ти її …вона ніколи не пробачить мені.

Рон замовк, зрозумівши серйозність ситуації. Він сідав поруч і намагався заспокоїти Еліс.

– Ти не винна, – промовив він тихо. – Ти робила те, що вважала правильним. Це важко, і ти не могла просто так сказати їй про це.

Еліс подивилася йому в очі, але зізнавалась далі.

– Я ж бачила, як вона страждала, і я хотіла захистити її від цього болю, навіть якщо це було неправильно. Я боялася, що вона не зможе це витримати.

Рон мовчав кілька секунд, дозволяючи їй висловити всі емоції. Він знав, як важко їй зараз. Потім він сказав:

– Це не  твоя провина. Ти просто намагалася захистити її. Але зараз важливо, щоб ти вибачилася перед нею і пояснила все. Ти повинна поговорити з Кейт, інакше вона ніколи не зрозуміє, чому ти так вчинила.

Еліс опустила голову, розуміючи, що Рон має рацію.

– Ти правий, – відповіла Еліс, її голос тремтів. – Я повинна вибачитися. Я повинна пояснити їй все.

Рон піднявся, щоб обійняти її.

– Все буде добре, Еліс. Вона зрозуміє, я вірю в це. Вона пробачить тебе із часом. Дай їй час.

Еліс заплющила очі, беручи кілька глибоких вдихів. Вона розуміла, що їй доведеться зіткнутися з наслідками своїх рішень.

Еліс нервово ходила по кімнаті, погляд її часто переходив до телефону, якби він міг подати хоч якийсь сигнал про те, де зараз Кейт. Весь день минув у розпачливих спробах зв'язатися з нею, але телефон Кейт був поза зоною.

– Це не схоже на неї, Роне, – сказала Еліс, затискаючи телефон у руці. Її голос тремтів, а обличчя було бліде від хвилювання. – Вона ніколи не ігнорує дзвінки. Що, якщо...?

Рон підійшов до неї, кладучи руку на її плечі, намагаючись заспокоїти. Він бачив, як сильно Еліс переживає.

– Ми не повинні думати про погане, – сказав Рон, але сам відчував внутрішній холод. –Може, вона просто пішла кудись, щоб побути на самоті.

Але Еліс не могла заспокоїтися. В її голові спалахували найгірші думки.

– Що, якщо вона не витримала? Що, якщо вона не може більше з цим справитися? – запитала Еліс з тривогою в голосі, навіть не намагаючись приховати свої почуття.

Рон на мить зупинився, розуміючи її страх. Він теж почувався схоже, але не міг дозволити собі панікувати. Він знав, що вони повинні діяти обережно й ефективно.

– Нам треба знайти її, – сказав він. – Я зателефоную  до Йена. Може, хтось із його друзів бачив її.

Еліс кивнула, але не могла залишити своє хвилювання позаду. Вона знову подивилася на телефон, неначе на ньому був написаний якийсь таємний код, який міг би їй допомогти.