Читати книгу - "Це просто доля, Софія Вітерець"

Розділ 43

Інколи життя підносить нам несподівані сюрпризи, а інколи воно таке нудне… І мій випадок описує найкраще саме другий варіант. Нейра звісно надзвичайно добра і досить товариська людина, але якщо дотримуватися приписів цілительки, то вона перетворюється на найнуднішу дівчину на світі. Або ж то я просто не звикла стільки часу лежати в ліжку. Аж спина почала боліти та ще й ноги. Чому – взагалі безпоняття, я ж бо лише відпочивала.

На щастя, мука тривала не так вже й довго і за два дні суворих дотримань рекомендацій Кесі, я підхопилася з ліжка, щоб нарешті вибратися на прогулянку. Нейра, як завжди, готова була супроводжувати мене. Вона взагалі постійно почувалася на диво бадьорою. Як же все-таки круто мати повний магічний резерв. Він то й підлікувати може, якщо що. Ех…

– Куди ми йдемо сьогодні?– поцікавилася я, як тільки ми переступили поріг замку.

Напевно я вже казала, але він був точнісінькою копією нашого і це була не поодинока схожість з Ендораном. Тут були практично всі такі самі фрукти й овочі, дерева, кущі, квіти, клімат, тваринки. Лише зовнішністю ми дещо відрізнялися, точніше не нею, а властивостями організму. От, наприклад, тоді, коли ендорці торкалися до води, то їх шкіра й близько не вкривалася малесенькими лусочками як у риби. Та й всі кейнторіанці вміли чудово плавати, а особисто мені така властивість і не снилася.

– Давай я покажу тобі своє улюблене місце,– промовила Нейра після не таких вже й довгих роздумів, для зручності збираючи своє волосся у високу зачіску.

– Мені вже цікаво,– посміхнулася, наслідуючи її приклад. Знаючи Нейру, це місце на якомусь пагорбі й вітерець там непоганий.

Нейра бадьоро покрокувала, а в мене в голові почали крутитися всі наші розмови. Вона стала мені за такий короткий час дійсно гарною подругою і ділилася майже всім, але ні словом не заїкнулася про Даріса. Звісно, не те щоб це було дивно, але мене все-таки мучила цікавість. Так, я рада, що Нейра колись покинула Даріса, але чому? Хто одного дня приміряє весільну сукню, а вже практично наступного їде в інше королівство та одружується з…іншим королем? Нейра була абсолютно не схожою на ту, що ганяється за багатством, але все вигладало дійсно так.

– Що сталося між вами з Дарісом?– таки не стрималася я.

Нейра здивовано поглянула на мене, але я не побачила в цьому погляді ні суму, ні жалю. На її красивому обличчі не проступило жодної негативної емоції, лише щире здивування.

– Цілковита дурниця, непорозуміння і не більше,– хвильку повагавшись, промовила супутниця.

– А якщо точніше?

– Даріс надто довіряв усім, окрім мене.

– Хтось сказав, що ти йому зрадила?– здивовано вигукнула я.

– Тихше,– схопила вона мене за руку, нагадавши, що позаду нас йде з десяток охоронців та кілька покоївок.– Знаю, що вони все розповідають Мейтону, тож давай без надмірних емоцій. І ні. Такого ніколи не було ні з мого боку, ні з його.

– То що ж тоді сталося?

– Даріс повірив кільком пророцтвам свого брата. Я думала, що він перебільшує, але коли дізналася, хто він такий і що його брат – король, пробачила за це. Магія правителя дуже сильна і деяким може показати справжнісінькі пророцтва, які завжди збуваються.

– То справа лише в пророцтві?– тепер моя черга була дивуватися.

– Фактично так. Але лише зараз я правильно зрозуміла значення його слів. Жаль лише, що згаяла дорогоцінний час і не бачила всього раніше. Спершу він почав зустрічатися зі мною, бо думав, що наш шлюб об’єднає Ендоран і Кейнторіан. Адже його брат побачив, що наша дитина буде на престолі цього нового королівства. Але почуття захопили нас обох зненацька. І коли король сказав, що попереднє пророцтво помилкове та що якщо Даріс буде поруч зі мною, цього ніколи не станеться, все почало розпадатися по крихтах. Спершу ми хотіли наплювати на все й бути разом, але вже майже одразу Кейнторіан практично оголосив, що хоче прибрати собі до рук Ендоран.

– І ти поїхала?

– Це також не здавалося мені перешкодою. Я навіть ходила й приміряла весільні сукні, думала, що після всього, що між нами було, Даріс зробить мені пропозицію,– крізь сльози посміхнулася Нейра. Може й не відчувала вона зараз того, що раніше, але спогади були надто болісні.

– А потім він різко віддалився. Склалося таке відчуття, наче між нами ніби нічого й не було. Я його втрачала так швидко, що здавалося «позначка відносин» сягне дна й піде ще нижче. Хоча й бачила, що Дарісове серце опирається його ж діям. Тож, не бажаючи більше цього болю ні для себе, ні для нього, зібралася й пішла. А потім не змогла знайти собі місця й приїхала сюди, де випадково зустріла Мейтона, що знову подарував красу ціх незабутніх відчуттів.

Нейра завершила розповідь й спинилася, глибоко вдихнувши в повітря. На її вустах грала посмішка, хоч на обличчі й досі залишалися сліди від сліз.

– Тепер мені про минуле нагадує це місце, показуючи, що часом новий світанок набагато кращий за попередній і щоб його зустріти варто пережити захід сонця й самотню темряву.

Я лише мовчки спинилася поруч, по-справжньому розуміючи те, яка ж Нейра насправді сильна. Хотіла щось їй сказати, підкинути нову тему для розмови, але розгубила всі слова. Залишилося лише милуватися красою, що відкривалася з улюбленого куточка острова Нейри, а краєвид тут був дійсно неймовірним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍