Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— А чому зачинені? Як нам помитися?

— Там Борис переклав плитку, що хиталася. Треба, щоб застигло. Йдіть на вулицю митися.

— Але там холодно!

— А вода — тепла. Тут зачинено. Або йдіть митися на вулицю, або лягайте немиті. Добраніч, — Стелла зникла з того боку дверей.

— Супер! — вигукнула Жанна і пішла сходами вниз. Хлопці здивувалися, побачивши дівчат знову.

— Оце так сюрприз, — сказав Матвій.

— Ага, сюрприз, — буркнула Жанна і пішла до вуличних душових кабін.

— Що сталося? — поцікавився Артур.

— У душі на другому поверсі переклали плитку, і Стелла його зачинила, — пояснила Злата, — а нам сказала митися на вулиці або лягати немитими.

— А ви не змерзнете?

— Не знаю… — знизала плечима Злата.

Жанна відкрила воду в душі. Вода була тепла, але не дуже. А в поєднанні з прохолодним повітрям таке миття було ризикованою ідеєю, де бажання чистоти межувало з можливістю підхопити застуду. Перше перемогло.

Швидко намилившись, намагаючись не намочити волосся, дівчата, стримуючи крики від холоду, змивали гель для душу.

— Треба було митися милом, а не гелем, його легше змивати, лишай все тут, завтра заберемо, — цокаючи зубами, сказала Жанна.

Швидко, закутавшись у рушник, вона побігла до кімнати. Злата змила з себе піну, потяглася закрити воду — ніяк. Спробувала ще — вона ледь дотягувалась. Або її сили не вистачало, або кран заклинило. Що ж робити?

— Артуре, ти тут? — запитала вона несміливо.

— Так… — почувся його голос за стінкою кабіни. Він не міг піти й лишити її саму тут вночі. Чекав. Златі була приємною його турбота.

— Я не можу закрити кран.

— Можна зайти?

— Так, — Злата замоталася рушником і відійшла у бік.

Його темна фігура зайшла в кабінку і, не без зусилля, він таки перекрив воду. Повернувся до неї.

Момент був би дуже інтимним за інших обставин. Вони вдвох, у тісній кабінці, вона — гола, лише в одному рушнику, але шлейф цього складного дня і її цокаючі зуби абсолютно анулювали всі тілесні пориви.

— Біжи, ховайся під ковдру, — сказав він дівчині, і та швиденько побігла до своєї кімнати. — А мені холодний душ абсолютно не завадить… — сказав сам до себе Артур і почав роздягатися. Треба себе охолодити.