Читати книгу - "У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ"

Годі нам „кухарчиних дітей“».

З приводу хамської революції я нагадав слова російського письменника Мережковського про «грядущого хама».

— Ну й що. Він правильно передбачив.

— Але потім Мережковський кинувся в обійми хамів Муссоліні й Гітлера!

На це він відповів, що не заперечує того, що думка Мережковсько-го про робітничо-селянську революцію слушна.

Приблизно за місяць він сказав, що говорив про мене з партійними тузами Академії, і запропонував мені вступити в партію.

— Ти вмієш тріпатись їхньою мовою, знаєш всі догми, і тому ми зможемо зробити тобі кар’єру. Такі як ти потрібні для боротьби з бюрократами. Не виключено, що вдасться поступово захопити владу у ЦК, викинути звідти дурнів і замінити розумними людьми.

На місяці розтягнулась подальша дискусія. Я доводив, що влада технократів буде нічим не краща за бюрократичну, що це утопія — мріяти про те, що чесна людина зможе стати членом ЦК, не ставши негідником.

Я давав йому весь самвидав, який у мене був. І нарешті він здався.

— Гаразд, що мені робити?

— Один з принципів демократії — самостійне мислення. Знайди собі діяльність до душі у самвидаві.

Він почав нудитись і відтоді став віддалятись і від мене, і від партійної роботи.

Їм так хочеться не думати самим, так хочеться вождів, нехай і «демократичних», але фюрерів.

Інший партійний бос був ще цікавіший.

Свого часу він на доручення ЦК ЛКСМУ був одним з керівників культпросвітроботи. Але після того як розігнали «Клуб творчої молоді» (з якого вийшла більшість визначних київських патріотів-опозиціонерів), він локалізував діяльність у межах свого інституту. Проводив цікаві культурно-політичні заходи.

Познайомившись з ним, я почав використовувати його зв’язки У партійних і комсомольських колах — щоб поліпшити роботу в нашому інституті.

Він дуже цікавився Дзюбою, Світличним та іншими учасниками українського руху. Я давав йому самвидав, він приносив рідкісні та малодоступні книжки.

Потім ми декілька років не бачились і зустрілись у 69-му році, коли я вже не працював.

Він був дуже п’яний, але мене впізнав і одразу ж став лаятись.

— Такі як ти, Дзюба і Світличний, потрібні Україні. ЦК КПУ охороняє Дзюбу і Світличного від арешту, а ви лізете на рожен. Я можу познайомити тебе з секретарем ЦК Овчаренком. Він мій приятель. Ти пообіцяй, що не будеш здіймати галасу, і він влаштує тебе на вигіднішу роботу.

Я послався на те, що Овчаренко — негідник. І взагалі я не збирався відмовлятись від своїх поглядів.

Він став насміхатись з марксистських ілюзій.

— Я керую трьома сотнями комуністів. Це барани. Їм треба батіг, сильна рука. При владі мають бути математики, фізики, техніки. Тільки так Україна стане самостійною.

Батіг і сильну руку я прокоментував як гітлерівську ідею.

— А що, Гітлер хіба дурень був? Не все, що він говорив, дурне.

Суперечка стала безглузда.

— Ну що ж, прощай, утопісте. Ми ж вам допомогти хочемо.

Це було перше знайомство з партійним націоналістом-технократом. Згодом мені розповідали про такого ж партійного боса, тільки з маоїстським ухилом.

*

Якось Антономов зібрав усю нашу лабораторію і повідомив, що дирекція інституту вважає, що наші роботи неактуальні (тут вона мала рацію), і збирається лабораторію розпустити. Але є вихід. Президії Академії наук УРСР доручили розгорнути дослідження з космічної медицини, біології і психології.

Президія запропонувала нашому інституту взяти цю роботу. Глушков не має бажання цим займатись і тому хоче обмежити участь інституту в цій темі однією нашою лабораторією.

Антономов прочитав приблизний план роботи. Це був план для цілого інституту, і до нього було включено завдання, які явно не можна було виконати при сучасному рівні науки.

Я в’їдливо кинув:

— Треба Станіслава Лема запросити в лабораторію — в нього ідей багато.

Антономов пояснив, що є інший вихід — перейти в Інститут фізіології і зайнятись медициною.

Отже, тут — психологія, там — фізіологія.

Голосом незначної більшості обрали психологію.

Тематика виявилась таємна. Подали заяви у відділ кадрів на допуск. Антономов дав мені дуже похвальну характеристику. Але допуску не дали. Антономов запропонував працювати «негром», тобто виконувати ті чи інші завдання, не знаючи їхнього конкретного змісту.

Почався період перебудування роботи лабораторії, вивчення літератури з психології сприйняття, пам’яті, емоцій, уваги, волі і т. д.

Я запропонував взяти на роботу психолога.

Антономов запротестував:

— Ви ж знаєте, психологи нічого не розуміють і не вміють. Ви цілком справитесь з роллю психолога, ви ж математик.

Перше завдання Космічного центру було написати книжку про основи психології людини, про інженерну психологію і т. д. Розподілили розділи між усіма. Мені дістались сприйняття, пам’ять і увага. Часу на роботу було багато, і, як це буває звичайно, ми взялися вивчати питання за тиждень до здачі. Не бувши фахівцями з психології і не уявляючи, що важливо для космонавтики, з гори досліджень і теорій ми вибрали потрібне навмання, кожен на свій смак.

Здали. Прийшло нове завдання — майже те саме, але з вимогою математизувати, поглибити і розвинути попередню роботу.

Поглиблювали у такий самий спосіб — тобто виписували з книжок. Розвивали тим, що на ходу вигадували гіпотези і видавали їх за теорії.

Математизувати я не хотів. Довелось знов гостро сперечатися з Антономовим. Він погодився, що все це несерйозно, але треба рятувати лабораторію. Я відповів, що не можу ж я брати формули з неба, кожна нова формула має отримуватись після кропіткого психологічного дослідження. Він порадив якось приліпити мою формулу інформації. Від брехні аж нудило, але аргумент «добра лабораторії» подіяв — я приліпив свою формулу. Центр залишився задоволеним.

Нарешті спустили нове завдання — дослідити проблему складності тієї чи іншої роботи оператора (шофера, льотчика, космонавта і т. д.). Я намагався використати свої попередні роботи з інформації. Мій товариш за моїми рекомендаціями зробив прилад для експериментів за «складністю». У самому Центрі мали провести експерименти залежно від «складності» умов роботи (знижений тиск, нестача кисню, невагомість і таке інше). Я придумав формулу «складності», Що годилась тільки для декількох обмежених дій оператора.

Майже всі розуміли, що ми допомагаємо медикам і біологам Космічного центру обдурювати Академію, яка обманює ЦК, який обманює народ…

З Центру прийшло нове завдання — придумати біологічну чи психологічну задачу, для якої була б потрібна електронно-обчислювальна машина в космічній ракеті. І це тільки для того, щоб у космос злетіла перша ЕОМ, радянська (американці все-таки і тут випередили, не знаю, з якою метою)!

Завдяки зв’язкам лабораторії з Центром відомі стали деякі подробиці подвигів радянських космонавтів. Виявилось, що загибель