Читати книгу - "Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі"

Було дивно і незвично спочатку. Хоча вона дзвонила щодня найулюбленішим людям. Але ж це не те саме, що обійняти свою дитину, зустрічаючи з садка з хмарою найрізноманітніших і дуже важливих для малечі новин. Дістатися пізно додому, бо загулялися по дорозі на прохідних дитячих майданчиках, забруднилися в морозиві чи торті. До батьків донести частину збережених для них ласощів.

Щасливими ввалитися в квартиру бабусі з дідусем. Вислухати бурчання батьків про те, як вони хвилювалися, чекаючи на дівчаток додому. Втомлено поплакати поряд з дочкою, бо щось не вдалося побудувати для ляльок або зробити, і тому що мала бути ще друга робота, коли будинок порине в сонну тишу. Аліна включить нічничок на кухні і сяде за редагування книг на замовлення. Потім помчить на поклик дочки, що прокинулася, втратила маму і злякалася. Поспати кілька годин, і розпочати новий робочий день, сповнений очікування на зустріч з рідними людьми.

Це важке, але все одно щасливе життя, на жаль, не могло продовжуватися без змін. Виявлене у батька рідкісне захворювання вимагало вкрай дорогого лікування. Навіть продаж ще дідової квартири не вирішив би питання. Та й де б вони тоді всі жили. Тож Аліна майже радісно прийняла пропозицію підписати контракт із модельним агентством. І до того злощасного дефіле жодного разу про це не пошкодувала, навіть сумуючи за своєю родиною. Тому що зуміла оплатити операцію батька, подальше лікування вартістю ще однієї операції, всі поточні потреби своєї сім'ї і навіть зробити деякі інвестиції у безбідне та спокійне майбутнє. Адже кар'єра моделі є швидкоплинною.

Але цей дивний тип вніс небажані корективи до насиченого трудового життя Аліни.

Звернення до місцевої поліції результату не дало. Сміючись, поліцейські порадили пити заспокійливе, а до них приходити, якщо погрози приведуть у дію.

Дивно, але після цього подарунки різко припинились. Проте за день до чергового дефіле її викрали після чергових зйомок, із зав'язаними очима доставили в особняк і кинули до підвалу.

Їй надали цілу ніч. Очевидно, для більшого нагнітання та емоційного катування. Бо спати серед усіх цих знарядь тортур було неможливо. Хоч і стояло посеред кімнати величезне ліжко.

Аліна не була настільки наївною, щоб не зрозуміти, що частина цих предметів призначена для садистського сексу. Але призначення інших боялася собі навіть уявити.

З'явився наступного дня власною персоною замовник викрадення і виявився цим настирливим залицяльником. Він усміхався і говорив по-зміїному вкрадливо, пропонуючи їй одну спільну ніч на його умовах. Умови, власне, оточували її з усіх боків.

Аліна здригнулася. Тоді від страху і огиди, тепер - від спогадів про те, як дивом вдалося втекти з цього пекла. Вона примудрилася навіть сплатити агенту неустойку, залишивши прощальне повідомлення з вибаченнями.

Особисто попрощатися поспіхом, на щастя, не вийшло. Тому Аліна не могла знати, що саме агент і підбирав садисту майбутніх жертв за певними параметрами. І увага була не випадковою. Більше того, за втрачений видобуток він був жорстоко покараний замовником, опинившись на межі життя та смерті.

Адже, крім іншого, він довго замовчував свою знахідку - Аліну, сподіваючись зробити на ній якомога більше грошей. Такі працьовиті красуні, не схильні до вад, у модельному бізнесі зустрічаються рідко. А її не треба було невпинно витягувати з неприємностей, ламання, похмілля, нічних клубів, чиїхось обіймів... Йому навіть шкода було дівчину.

Аліна ще раз глибоко зітхнула. Чомусь, знову пропустивши через себе пережите у ті страшні дні, відчула свободу. Начебто весь час тримала у собі отруйні спогади і вони випалювали її зсередини.

На кілька секунд заплющила очі, стиснула і розтиснула долоні, збираючись з думками. І попрямувала до свого кабінету.

- Добрий ранок! - голосно дала про себе знати шефу, щойно увійшовши.

- Аліна! – Максим радісно замахав їй рукою, закликаючи до себе. - Ідіть скоріше сюди! Я познайомлю вас із Дмитром. Дімоне, це той самий діамант, про який я тобі говорив.

Він жваво жестикулював, мало не підстрибуючи від радості. Здавався легким і молодшим. Дивлячись на нього, Аліна на мить навіть забула про другого чоловіка в кабінеті і мимоволі посміхнулася.

- Шалено хочу поділитися з вами новинами. Їх багато і всі вони добрі. По-перше, я хочу відкрити нову філію. І Діма вже все підготував, навіть готовий залишитися в іншому місті як директор. Але я не зупинятимуся на цьому. І вирішив, що ви маєте рацію. Я даремно витрачав життя!

Аліна здивовано глянула на захопленого боса, який не помічав зацікавлений погляд Дмитра та його стислі в кулаки руки, сховані під столом.

- Я так не казала... - несміливо заперечила дівчина.

- Так! Я пам'ятаю. Але одне випливає з іншого. Тепер я нарешті вільний. І Марина вільна. І я зможу зайнятися музикою всерйоз. А ви очолите цей офіс. Як вам така ідея?

Діма невдоволено звів брови до перенісся.

- Ти нічого не говорив про музику.

- Що ви, який із мене керівник...

Максим засміявся.

- Марина завжди була проти. А ми познайомилися майже одночасно. Ти ж не думав, що рояль стоїть у мене в квартирі лише для антуражу? Аліна так переконливо підібрала вірні слова, що вирішив повернутися до мрії. Вчора вже розмовляв із продюсером. Незабаром стартує запис першого альбому. І Аліночко, хто якщо не ви, впораєтеся з цим?