Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

Розділ 20. Діма

Іра потрапила до моєї фірми в найвдаліший момент. Мій головний продажник звільнявся, замінити його не було ким – у решти не вистачало досвіду. А Шварц підігнав чудового фахівця.

Так мені тоді здавалося.

Розумна та хватка. Дівчина відразу занурилася у всі справи, сама затримувалася на роботі, аби закрити замовлення. Не дивно, що з такою запопадливістю вона за два місяці вийшла на ту саму зарплату, що була в її попередника.

А ще, об'єктивно, Іра виявилася досить гарною.

Але це я розглянув не одразу.

А краще б взагалі не думав про неї у такому ключі.

Тому що зараз замість того, щоб проводити вечір із дружиною та сином, я змушений розбиратися з невдалою коханкою.

– Що ти влаштувала? – переходжу в наступ, варто двері зачинитися за спиною. – Якого біса, Іро?

– Я? Не розумію про що ти, Дім.

Невинно ляскає віями, дивиться на мене в очікуванні відповіді. Раніше я повірив би в це, але те, що наробила Іра… Тут акторські здібності краще знадобляться, щоб провести мене.

Вперше у житті хочеться застосувати силу до дівчини. Струсити її та отримати відповіді. Тому що останні дні поведінка Іри разюче відрізняється від того, як вона поводилася до цього.

– Якщо раніше я доніс інформацію занадто м'яко, то повторю ще раз, - голос тремтить від люті, перед очима танцюють червоні крапки. – Ти нахрін забираєшся з мого життя. В офісі, щоб я тебе не бачив. У бік моєї дружини ти навіть не дивишся, тим більше не говориш із нею. Збираєш свої манатки й звалюєш із цієї квартири.

– Ти серйозно? – дівчина ахає, хитає головою. – Ти не маєш права вирішувати, де мені жити. А твоя дружина… Ну, ти не особливо згадував про неї, коли мене цілував.

– Слухай сюди!

– Давай поговоримо спокійно. Я не хочу з тобою лаятись, Дім.

Вимовляє набагато м'якше, втрачаючи весь запал. Все, що мені потрібно від Іри, її заява про звільнення. Якби не ризик ще одного суду, я вже викинув би її з роботи. Особисто б потяг до виходу, і нехай за спиною шепочуться.

У п'ятницю я облажався по всіх напрямках. Мало того, що вирішив зрадити та притяг коханку до себе, так ще й не заткнув її вчасно. Впав ступор від абсурду, який несла Іра, і від розуміння, що Тася все бачила.

Начебто мізки відключило на найважливіші кілька секунд. Поки прийшов до тями, все вже покотилося похилою, не було можливості загальмувати. Виставив Іру за поріг, кинувся до Тасі.

– Я сама хочу, щоб ця некрасива ситуація якнайшвидше закінчилася, - Іра охоплює себе за плечі. – Я не збиралася мати проблеми, хотіла трохи... Веселощів.

– Тоді не варто було принижувати мою дружину.

– Коли? Дім, не було такого…

– Я чудово пам'ятаю, що ти несла у моїй квартирі.

– Я сказала щось не те? Мені шкода. Я перепрошу перед твоєю дружиною, якщо це допоможе. Правда!

Робить кілька швидких кроків до мене, стискає мою долоню. Заглядає у вічі, і мені на секунду здається, що вона дійсно не розуміє, чому я злюся.

Тільки я не маю галюцинацій, я чітко пам'ятаю, що сталося.

Зараз Іра втрачає все ту чарівність, якою володіла раніше. Не можу повірити, що колись вона могла мені подобатися, викликати інтерес. Зачепити досить сильно, щоб я вимкнув думки про сім'ю.

– Я погано, дуже погано переношу алкоголь, - тараторить, коли я скидаю її руку. – Мене від пари келихів забирає, і я творю дичину. Тому якщо я щось зробила чи сказала… Мені справді шкода, я готова просити вибачення. Тобто я пам'ятаю, як нас застукала твоя дружина, але не впевнена, що саме їй могла сказати. Ти ж розумієш, що я б ніколи не наважилася й одруженого чоловіка поцілувати, якби не алкоголь?

Стискаю щелепу, зуби скриплять від гніву. Найбільше від завуальованого удару, який прилітає точно в ціль. Іра має виправдання: алкоголь і вільний статус.

Мені захищатися нема чим.

Я знаю, що кожен по-різному реагує на випивку. Є й такі випадки, як провали у пам'яті. Мій юрист Волошин, наприклад, просто випадає з реальності між четвертим та сьомим келихом. Він має білий лист замість пам'яті за цей проміжок часу.

Але до Іри надто багато питань, щоб повірити у цю дешеву виставу. Тільки я не можу розкусити її мотивів, чого вона досягає. Навряд чи вірить, що я піду до неї від Тасі. Не така дурна.

То навіщо їй це?

В чому сенс?

– Закінчую, - наказую, нависаючи над дівчиною. – Звертай ці свої інтриги та провалюй із мого життя. Я вже чув, що ти розповіла Тасі. Два роки, так? Нагадай-но, Ір, коли ми там познайомилися?

– Стривай. Стоп - виставляє долоню вперед, зберігаючи між нами дистанцію. – Які два роки? Про що ти взагалі?

– Про те, що ти вигадала за моєї відсутності.

– Чорт, Дім. Я бачила Таїсію двічі на житті. Коли вона застукала нас і сьогодні, в офісі. Вона збиралася мене звільнити, я принесла довідку про вагітність. Не скажу, що вона була дуже мила зі мною, але я її розумію. Ось тільки про тебе ми майже не говорили. Тобто… Не про те, що було. Таїсія сказала, що всі питання обговорюватимуть з тобою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍