Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Від думки, що мене знову можуть висміяти, на душі стало бридко. У дитинстві я пообіцяла собі, що більше ніколи і нікому про це не розповім. Час минав, і життєві обставини змінювалися. Незважаючи на всі страхи, побоювання і все інше, я б могла перебороти залякану дитину всередині себе і відкритися знову. Тільки це повинно було коштувати того. Поки що такої гострої потреби не було. Увечері, коли спина зустрілась з подушкою та м'яким ліжком, я втомлено видихнула. Задоволена усмішка ніяк не хотіла зникати. Перед тим як заснути, вирішила перевірити телефон. Висвітлилося повідомлення від Нейтана, яке він відправив ще вдень, але я була настільки захоплена, що навіть не прочитала його.

«Де ти?»

Я насупилась. Ці два слова пролунали в голові з доволі грубою інтонацією. Довелося нагадати собі, що це моя уява і він, швидше за все, просто поцікавився моїм місцезнаходженням.

«А що таке?» — Я не бажала зізнаватись, що разом з Ітаном поїхала в Деріленд.

Відповідь надійшла швидко.

«Я заходив до тебе, але нікого не було вдома».

«Навіщо?»

«Щоб тобі не було там нудно самою. То де ти?»

Його увага мене трохи насторожувала, але він добре ставився до мене, тому я неохоче зізналася.

«Поїхала на фестиваль.

«Круто. Ти одна чи ще з кимось?»

Говорити про Ітан не хотіла, тому змінила тему.

«З другом. Краще розкажи, як у вас справи».

Я чекала на відповідь, але Нейтан більше нічого не писав.