Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Дівчина знову дала волю емоціям. Так нормально і не поївши, вона повернулася до себе. Випивши таблетку знову спробувала заснути. Але її свідомість просто вимкнулась, дівчина просто відключилась, не бачивши жодних снів.

На ранок вона прокинулася, а баночка з пігулками кудись зникла. Ленз знайшла відповідний чорний одяг і спустилась вниз. Тато вже був на вулиці, мама сиділа на кухні за столом.

Поснідаєш? Я не голодна, - відповіла дівчина, - Ти забрала снодійне? Так. Чому? Я боюся за тебе, мені не зрозуміти твого болю, але не хочу, щоб ти робила дурниці. Мені просто не спалося в останні дні, тому я і взяла пігулки. Мамо, довіряй мені, скільки це треба повторювати? Якщо знову буде турбувати безсоння скажи мені. Добре.

Ленз вийшла на вулицю і мовчки сіла в машину.

Я бачив мотоцикл на задньому дворі, - порушив мовчанку батько. Це Енді, мені віддали його на збереження тимчасово. Що і це в мене забереш? Просто будь обережна, - спокійно сказав чоловік.

Дівчина промовчала, вона розуміла хвилювання батьків, що не пустивши її на літак, зберегли їй життя. Але так само рідні не розуміли її болю, Ленз втратила не тільки друзів, але і коханого. І ні з ким не могла цим поділитися, бо жодна людина не згадає Леві. Його просто не існувало для них. Але хлопець існував і грав величезне значення для неї.

Через декілька хвилин до них приєдналася мати, машина зрушила з місця.

На кладовищі було вирито три могильні ями, поряд з якими стояли білі труни. На прощанні були батьки Теда, Том з сестрою, Сара з братом, Стейсі, деякі друзі хлопців з університету та роботи. Ленз стояла біля батьків, в цей момент, коли всі оплакували трьох хлопців, вона плакала за чотирьох.

Багато хто казав гарні слова за загиблих. Коли вийшов Том, який розповідав, як любив брата, як він багато значив для нього, дівчина дивилася на нього і стискала кулаки від злості. Том завжди заздрив Теду, що увага батьків була спрямована більше на нього. Він казав промову, лише для того, щоб виглядати кращим, ніж він є.

Потім слово передали Сарі.

Ці хлопці завжди були прикладом того, що треба йти до мрій і вірити в себе попри всі труднощі. Тед завжди був готовий захистити близьких йому людей. Олівер був здоровим глуздом цієї компанії, піддаючи критиці та сумніви будь-які ідеї, але ніколи не кидав команду в біді. Те як він відстоював власні кордони, нам було б чого в нього повчитися. І Енді… - дівчина протерла очі. – Енді був тим, хто в найтемніші часи завжди міг знайти промінь світла і довести, що все гарне лише попереду. Він був наполегливим та впертим, за це я і покохала його, - коли сльози вже не було стримати, Алекс обережно відвів в сторону сестру.

Коли кожен висловив слова співчуття, черга дійшла до Ленз.

Серед всіх людей тут, лише меншість знала хлопців по справжньому. Найголовніше чого навчив мене кожен з них: Енді – завжди шукай радості, навіть, якщо здається, що світ розпадається на шматки, Олівер – завжди будь поряд з коханими, вмій розставляти пріоритети, Тед – йди до своїх мрій і ніколи не будь тим, ким не є, хто б на тебе не тиснув. Найближчі люди, які справді тебе цінують, ніколи від тебе не відмовляться, - останню фразу вона сказала поглянувши на батьків Теда.

Труни опустили під землю. Ленз ще довго стояла разом з друзями і дивилася туди, де назавжди спочивають три найкрутіших хлопці, яких вона знала за своє життя. Батьки чекали на неї в машині. Обійнявши Сару, вона попрямувала до рідних. Подруга залишилась сидіти біля свого коханого.

Діставшись дому, Ленз одразу повернулася до себе в кімнату. Їй треба було знову спробувати заснути. Вона згадала головне правило, яке працювало для неї та Леві. Щире бажання має найсильнішу силу. Кожен раз засинаючи Ленз боролася зі страхом. Але трохи заспокоївшись, дівчина прийняла будь-які наслідки, щоб вона не побачить там у темряві, ніщо її не зупинить. Ленз поринула в сон і знову опинилася в темному просторі, вона більше не бігла, не оглядалась, страшний голос більше не лякав. Дівчина стояла непорушно.

Забери мене замість нього! – крикнула вона. – Давай укладемо угоду!

Перед нею знову виникла стіна. Ленз відступила на крок і вперлась у вже знайому їй клітку.

ГОТОВА ПОМІНЯТИСЯ З НИМ МІСЦЯМИ? – долинав голос.

Готова! Тільки поверни його мені!

Стіна та клітка зникли, дівчина озирнулася довкола, як раптово в далеку виникла темна постать в каптурі. Ленз спокійними кроками прямувала до неї. Починали вимальовуватисч обриси якогось приміщення, крокувавши далі вона поступово наближалась до нього. Простір довкола ставав все знайомішим, зробивши ще декілька кроків, дівчина зрозуміла, що вона знаходиться в бібліотеці. Приміщення було оповите темрявою, але це було те саме місце де вона знайшла газети. Пазли поступово складалися в картинку. Коли Ленз дійшла до стійки, постать мовчки стояла перед нею.

Яка твоя ціна? – запитала дівчина.