Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

– Принц неуважно слухав? – розлютився Джим. – Хельс і Хельґа розповіли про це до сеансу!

– Він і відчув.– знизала плечима Ельга.

Друзі замовкли, втупившись на неї.

– А тому сам провів мене коридорами своєї душі і показав усі спогади, які були мені потрібні. І дещо ще... Ми домовилися надати одне одному послугу.

– О, Ельго! Еймарк не той, із ким варто домовлятися! – потер потилицю Джим.

– Краще мати впливових приятелів, ніж ворогів... – відповіла Ельга і піднялася.– Я не можу поділитися цим. Але знаю одне: вони вже на підході до нас. Варто підготуватися.

–Чому вони пересуваються пішки?– спитала Нора.

–Це ідея Еймарка. Таким чином він хотів сповільнити Містифікатора і дати нам можливість прочитати його душу.

–То він знав, що ми плануватимемо читати?– здивувався Ельгорт.

–Він мав видіння, що я прийду до нього. Тож встиг підготуватись.

–А запобігти появі Містифікатора не вистачило клепки, цьому провидцю?– хмикнув Пітер.

–Ні він, ні Анжела чи Ліліт не братимуть на себе відповідальності. Він нас попередив. Далі все залежить від нас.

Ельга супроводила Айларіана глибоко в ліс і відійшла далеко від друзів, Найджелу здавалося, що він чує її крик. Але, можливо йому тільки здалося.

–І що? Хочете сказати ми дізнались щось нове?– хмикнув Пітер.

–Ми зовсім не готові.– сказав Хельс.

–Що у вашому розумінні бути готовим? – запитав невідомий голос.

Найджел та Пітер обернулись. У центрі галявини стояла дівчина, Найджела почала дратувати раптова поява магів у середині речення. Так будь–хто може підслухати і влізти в розмову. Хлопець роздивився дівчину, права частина її голови була пофарбована в чорний, а ліва – в платиновий блонд. У неї були блакитні очі й повні губи. В очах бігали чортики, а в асиметричній посмішці ховалася насмішка.

–Скільки новачків ми зустрінемо ще? – запитав Пітер.

–Дивне запитання, враховуючи, що ліс, якого не було видно кілька десятиліть, з'явився на тому самому місці за кілька днів. Чекайте гостей, тим паче, з огляду на те, як ви наслідили на шляху сюди. – фиркнула гостя.

–Що ти маєш на увазі? – не зрозумів Пітер.

– Серйозно? У лісі ніби мамай пройшов, то вогнища, то крижані валуни.– засміялася дівчина.

–Згоден.– виступив Джим.– Я вас, до речі, так само відшукав.

– Хто ти така? – запитала, повернувшись Ельга.

Дівчина хмикнула у відповідь, починаючи підходити ближче. Щось в повітрі просвистіло і Найджел помітив крижаний кілок, що стрімголов мчав прямо на дівчину, але замість влучити прямо в горло, він ніби відбився від неї, розсипавшись на землю.

–Ще один крок і наступний полетить у голову.– пригрозила Ельга.

Дівчина, криво посміхаючись, підійшла ще на крок. Ельга зметнула крижану піку і та, цілячись прямо в голову дівчини, відлетіла вбік, розсипавшись уламками.

–Що далі, холодне серце? – глузливо запитала вона. – Побудуєш на мені палац?

Ельга опинилася поруч із дівчиною так швидко, що Найджел не помітив її руху. Схоже новенька теж, бо зняла захист, що дозволило Ельзі схопити її за горло і підняти. Від руки крижаної принцеси мороз розходився по шкірі дівчини і вона крихтіла, намагаючись вирватися з холодних кайданів. Обличчя Ельги виражало ледь стримуваний гнів і зосередженість, у чорних очах застиг лід.

–Паршивий з мене щит, якщо карикатурна снігова королева примудрилась мені горло застудити.– хрипко промовила дівчина.

–Чекай, що ти сказала? – запитав Джим.

–Я з радістю повторю, красунчику, якщо ти приборкаєш свою подружку.

–Ельго.– тихо сказав Ельгорт, Пітер і Джим одночасно.

Ельга роздратовано зітхнула, потім повільно поставила дівчину на землю і, наостанок стиснувши її горло сильніше, розтиснула руку. Вона обійшла незнайомку по колу, ніби вовк свою жертву, загнану в кут. Айларіан вигнув спину і загарчав, тримаючись по інший бік від Ельги, обходячи дівчину так само.

–Запитаю востаннє. Хто ти така? – запитала Ельга.

–Цікавий спосіб познайомитися. – потираючи шию, хрипло сказала дівчина.

–Вона так з усіма знайомиться. Любитель морозних задушень. Як твоє ім'я? – запитав Джим, підійшовши до неї.

–Джина. Тобі–то що? Закохався? – запитала вона, піднявши брову.

–Тобі б цього хотілося? – підморгнув він.

–Можливо.– знизала плечима дівчина.

–Як давно ти в Ґотліні?– спитала Ельга, уважно спостерігаючи за дівчиною.

–Від народження. Однак дар знайшла близько десяти років тому.

–З неї може бути користь?– зітхнула Ельга, глянувши на Брін.

–Цілком імовірно.– кивнула Брін, глянуши на Джину.– Ти можеш захистити лише себе?

–Можу закрити щитом будинок чи вулицю.