Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Глава 22

— Невже ти, справді, думав, що я не підстрахуюся на випадок таких ось ідіотських вчинків, — відсміявшись, промовив Брат, — хоча не буду лукавити, ти мене здивував, коли зміг активувати катану без введення пароля, втім, як бачиш, нашкодити вона мені не здатна. — Витягнув клинок зі свого тіла, джин недбало кинув катану мені.

— Можеш залишити собі, нехай це буде плата за твою сестру. Як на мене, справедливий обмін. Ешу, вірно я говорю?

І знову цей мерзенний регіт джина. Я зло скреготнув зубами. Як же мені зараз хотілося набити його горлянку чимось гидотним, так аби він більше рота свого гнилого відкрити не зміг. Хоча є в мене для тебе один сюрприз. Занурив руку до кишені я дістав звідти чорний металевий циліндр.

Джин продовжував зловтішатись, його відверто тішила моя безпорадність, а тому він помітив, що коїться щось неладне тільки тоді, коли дублікатор уже було активовано.

— Що ти робиш? — тільки й встиг промовити він, а вже наступної миті поряд зі мною з’явилась Аліса. Вигляд у дівчини був доволі кепський. Величезна кров’яна пляма на голові, там куди я завдав удару, аби вирубити свою подружку, а ще кукса, замість кисті, викликали, лише відчуття жалю. Дівчина ледве стояла напівзігнутих ногах, похитуючись зі сторони в сторону, а її права рука під неприродним кутом була загнута за спину.

Брат хижо посміхнувся, — а ти здібний хлопець, Ешу, здогадався все зробити, навіть краще, ніж я просив. Розправитись із цією гадиною власноруч, що може бути приємніше. Можливо, коли все закінчиться, я дозволю тобі бачитися із сестрою, звісно, якщо вона сама цього буде бажати.

Облизнувши губи, джин неквапливо пішов до Аліси, — дівчинко, я ж тобі казав, що зі мною краще дружити, але ви, люди, навіть звільнившись від своїх нікчемних тіл, усе одно залишаєтесь людьми: емоційними, непередбачуваними, сліпими та невдячними.

Коли джину залишалось зробити декілька кроків, дівчина різко подала плече вперед і суглоб вивернувся, повертаючи руці із затиснутим у ній револьвером, дієздатність. На обличчі джина промайнуло здивування, а потім револьвер вистрілив.

— Гарна спроба, — пролунав схвальний голос у той час, як розмитий силует джина за долі секунди скоротив відстань до Аліси. — Револьвер не найкраща зброя, коли твій супротивник достатньо швидкий, тож краще він побуде в мене. — Відібрав у дівчини пістолет джин ухопив Алісу за волосся і підняв уверх.

Їх погляди зустрілись, змучений, у якому читалась біль та приреченість і повний тріумфу погляд переможця.

— Не обманюватиму, буде боляче, — револьвер щез, а замість нього в руці джина з’явився кристал із безліччю тонких металевих щупалець, які потягнулися до обличчя дівчини. Аліса було зойкнула й одразу змовкла, коли вони почали набиватися до її рота, вух та ніздрів.

— Ця операція могла пройти зовсім безболісно, а ти отримати щедру винагороду, але як казав один із ваших мислителів — кожен сам коваль свого щастя. Тепер ти помреш і тепер уже остаточно.

Рик болю та здивування зірвався з губ Брата, коли лезо катани вилізло з його грудей. Випустив Алісу, джин різко подався вперед, а я пожалкував, що на катані немає зубців, які б не дозволили цьому борову ось так легко зіскочити. Втім, рана швидко далася взнаки, заливаючи все кров’ю, джин не пробіг і десяти кроків, як його ноги підкосилися і він завалився на підлогу. Силою волі задавив злорадний регіт у голові я перевів погляд на розбитий екран катани, у якому застрягла куля револьвера й рубанув по кристалу.

Дівчина одразу почала відпльовуватись та витягувати щупальця, але тут двері до лабораторії відчинилися й у середину увірвалися бійці СБА. Їх зустрів Булі, відгородив нас стіною і вигадуючи час необхідний на те аби Аліса встигла дістати та активувати модуль викривлення.

Церберу дісталось добряче, на його тілі майже не залишилось шипів, а ті що вціліли, нагадували розпечений метал, коли раптом усе змінилось в одночассі. Два десятки Атолів, закутих у важкі костюми піхоти прориву класу берсерк, буквально помножили на нуль увірвавшихся до лабораторії бійців СБА. В обмеженому просторі середня броня мало що здатна протиставити важкій.

— Забарикадуйте прохід, — прокричала Аліса, — тягніть усе що можна відірвати. Тільки хутчіше.

Атоли одразу кинулись крушити обладнання та скидати його перед дверми при цьому в коридорі вже було чутно гул від тупотіння десятків дроїдів. Схоже джин зробив висновки із нашого минулого вояжу й тепер тримав сталевих воїнів поряд.

Я було кинувся до сестри, але мене зупинив окрик Аліси, — Брат, хутчіше покінчи із ним, інакше все марно!

Дівчина мала рацію, як би мені не кортіло визволити сестру, але добити джина, куди важливіше. Я обернувся і здивовано почав оглядатися навкруги, Брата не було на місці. Ще секунду назад він лежав на підлозі й не ворушився, а тепер на тому місці тільки невеличкий червоний кристал, вкритий безліччю тріщин. Джин що розчинився в повітрі? Хоча чого це я, стіни та стеля ніколи не були для джинів перепоною. От тільки при минулій нашій зустрічі, Брат втік саме через двері, можливо, у Тетраедрі для них теж існують обмеження?

Сильний удар у живіт, супроводжуємий глузливим реготом, знову відправляє мене в затяжний політ, але на цей раз я не випустив катану із рук, а ще краєм ока розгледів змазаний силует.

Випустити дрони. Спотворення, ілюзії, активую все одночасно. Катана зі мною, а значить, я можу вбити джина. Якби ж тільки я не піддався емоціям, добив його одразу, але займатися самобичуванням ніколи. Навколо мене кружляє розмита пляма, у якій ледве вгадується силует джина. Швидкість Брата просто вражає. Одна ілюзія зникає, за нею друга, одразу активую відновлення дронів, але на це потрібен час.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍