Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Спотворення все ще діє, я кручуся вовчком, рубаю наліво й направо, однак ніяк не можу зачепити Брата. На жаль, але нитки не з’єднують катану із кулаками джина, тож кожний його удар стає для мене сюрпризом. Напевно, для їх появи необхідно, аби в руках джина з’явилась зброя, от тільки Брат чомусь не бажає за неї хапатися, скоріш за все знає про такі властивості катани.

Мої копії, нарешті, повертаються в стрій, але одразу зникають, дрони не здатні відтворити спотворення. Схоже, тільки ця навичка й дозволяє мені протистояти такому блискавичному супротивнику. Проте і брат більше не регоче, повністю сконцентрувавшись на двобої. Здавалось, навкруги нема нікого: ні атолів, ні Булі, ні Аліси, які з останніх сил намагалися стримати навалу дроїдів, що майже увірвалися до лабораторії. Наш час неуклінно збігав, тож треба було поспішати.

Уникнувши підступної атаки, сам дію на випередження і виклавшись на повну, завдаю удару в те місце, де має з’явитися джин. Лезо катани марно розрізає повітря, а я пізно розумію, що енергія мого екзо костюма, опускається до червоної межі.

Джин завдає нищівного удару під-дих і я згинаюсь від болю, але впасти на підлогу не встигаю, новий удар відкидає мене на три метри, за ним слідує ще один удар і ще. Відчуваю себе лялькою для побиття в руках і ногах досвідченого майстра. Джин просто забавляється і вміло використовуючи броню мого екзокостюма б’є так, аби нічого, окрім максимального болю, не завдати. Поспішати йому нікуди, бойові дроїди вже дістались лабораторії й атолам тепер доводиться несолодко. Важка броня це добре, але плазмові турелі, якими озброєні захисники Брата, поступово, пластина за пластиною, розгризають її. Аліса під прикриттям Цербера, теж намагається відстрілюватись, підібравши плазмамет одного зі знищених бійців СБА. Шкода, що в цій формі Булі не міг брати під контроль дроїдів, подібний фінт дозволив би вивільнити додаткові сили. А допомога декількох атолів мені б зараз не завадила, хоча б ненадовго відволікли Брата та дали трішки передихнути.

Черговий нищівний удар і кістки ребер, нарешті, не витримують та ламаються, наступний вигинає суглоб на лівій руці, а потім я позбавляюсь можливості підвестись, оскільки нога вивертається під неприродним кутом. Через декілька хвилин на тілі не залишається живого місця, здавалось, мене перемололи на фарш, пропустивши через виробничу м’ясорубку. Єдине, чого Братові не вдалося, так це вибити катану із моїх рук, не дивлячись на безліч переломів я продовжував за неї триматись, немов вона була рятівною соломинкою посеред безмежного океану.

План відшукати сестру в Грі та попередити про оновлення провалився, тепер доведеться діяти через реал і тут надія, тільки на батькового друга…

Та що я взагалі мелю, який батьків друг? Джин зробив із Вероніки піддослідну й нічим гарним для неї це не закінчиться, можливо, я вже запізнився.

— Наволоч, — зривається з моїх вуст, але я невпевнений, що джин зміг розібрати, хоч щось, щелепа зламана та й зубів майже не залишилось.

Схоже Брату наскучило займатися побиттям і він, нарешті, вирішив відправити мене на переродження, от тільки замість плазмомета чи бластера, я побачив у його руках ціпки. Ті самі, за допомогою яких було вбито Луціуса та ледве не покінчено з Алісою.

Брат хижо посміхнувся, — Ешу, я давав тобі шанс стати частиною сім’ї, але від тебе самі проблеми. Ти ж пам’ятаєш, що так і не заплатив за смерть хлопчика?

— А це вже серйозно,  — почув я тривожний голос у своїй голові. — У тебе ж ще залишились стимулятори, думаю, саме час їх активувати.

— Нарешті, з’явився, — буркнув про себе я, звертаючись до уламка особистості, знищеного мною джина, от тільки той не відповів. — Ну й хай тобі грець, принижуватись не буду, мовчиш, мовчи собі далі. — промайнула в голові зла думка, але на рахунок стимулятора він мав рацію битися треба до кінця.