Читати книгу - "Щоденник Лоли"

Шкода, що це непопулярна тема для молодіжних бло- гів. По телеку купа реклами ліків, а в блогах ніхто про це не пише. Не лакшері? Хоча я б теж не писала. Кому хочеться зі- знаватися, що хворієш? Якщо це, звісно, не звичайна засту- да, коли всі набіжать у коменти радити чай із медом і лимо- ном (привіт, кеп!) і писати «одужуй!». Про щось серйозне я б 100% не писала. Усі хвороби бридкі. Не хочу бути бридкою в інтернеті.

До речі, про все бридке. Дали потестити нову косметику — тонік, міцелярку і BB-крем. Щось страшенно дороге, має чудодійний ефект на прищі, гіпоалергенне, без глютену і лактози, коротше, всі ці фішки плюс еко та органік. Обіцяли купу бабла за рекламу у блозі, а ця гадська бовтанка мені тупо спалила всю шкіру на обличчі! Це якийсь повний капець. Ніколи ні на що не мала алергії, а тут — зразу ж обличчя вкрилося червоним, гаряче, пече. Ясна річ, я відразу вилила на себе тонну води в душі, бабуся знайшла мені таблетку проти алергії. Але… що робити? Мені вкрай треба ці гроші…

Пізніше.

Придумала! На щастя, обличчя вже стало нормальним, тільки трошки сухе й чухається. Ну, зовсім трішечки. Але тонік і міцелярку про всяк випадок я вилила в унітаз (що робити з BB-кремом — неясно!). Залила в пляшечки свою звичну косметику (пробачте, підписники!) і зняла ще один рекламний відос. Почуваюся брехухою, але мені справді дуже, ДУЖЕ потрібні ці гроші. Обіцяю потім написати три благодійні пости, щоб спокутувати свою провину перед фоловерами.

Більше ніколи не братиму «ноунейм» косметики, чесно!

Далеко за північ.

Знову не спиться. Ростиславівна порадила писати все, про що думаєш, коли не можеш спати.

Про маму я чогось не думаю. Це нормально?

Думаю про те, що завтра в школу знову. Не те щоб мене дуже парили домашні завдання чи контрольні. Коли я списую в Паші, там рідко буває щось складне. Просто воно надзвичайно НУДНЕ. Не знаю, що може бути нудніше, ніж домашка.

Паша вчиться, бо він типовий майже-відмінник. Йому треба все робити ідеально, і щоб мама пишалася. Ну, іще ж Паша розумний. (Але я теж, просто мені не потрібно так багато вчитися, як Паші. Я не збираюся здавати ЗНО і вступати в універ.) А, ну так: і в Паші немає багатого татуся, який за все заплатить, як у Назара.

Не знаю, як сказати бабусі про свої плани. Після того випадку зі швидкою я вже боюся будь-що їй казати…

Вирішила не вступати нікуди після школи. Навіщо це мені? Мамі універ не допоміг. Шість років учишся, а потім… все одно потім миєш унітази.

А я вже заробляю більше, ніж заробляла мама. У чотирнадцять. Якщо мені треба буде вчитися, знайду собі профільні курси. Так тепер усі роблять. На крайняк навчуся візажу або фарбувати нігті. Це не дуже складно. Зате корисно й гроші економить.

Що я можу робити, якщо не піду в універ:

1. Вийти заміж за принца й ні в чому собі не відмовляти. Найкрутіший варіант, звісно :)

2. Піти в моделі (я точно краща, ніж Аська, а вона збирається!). Треба дізнатися, що вимагають модельні школи.

3. Піти на профкурси (манікюр, візаж, масаж). Хоча це так собі перспектива — вічно колупати чиїсь нігті… Мабуть, візаж усе-таки найкраще.

4. Вести й далі влог, зробити його крутим і грошовитим. Для цього треба почитати, що радять відомі блогери. Це я можу зробити прямо зараз!

Хоча насправді я б хотіла професійно заробляти блогом. Звісно, я знаю, що поки в мене типова «сторінка для школяриків» (так мені прокоментила Скалочка у своєму традиційному пості, де вона всіх розносить). Хоча я поки що не знаю, як зробити блог кращим і збільшити кількість фоловерів. Треба погуглити.

Пізніше.

Клас! Я таке нагуглила! Таке! Це буде бомба! Однозначно. Щоправда, я десь загубила лінк, а історія його не зберегла. Але суть така: СЕКС, СКАНДАЛ, СМЕРТЬ. Три «С». Коротше, якщо писати про ці «три С», то блог буде вічно популярний, швидко набере мільйон підписників і приноситиме купу бабла.

Гм. Маленька проблема: де знайти ці «три С»?

Я живу з бабусею і трьома малими.

У мене немає хлопця (поки що!).

Я незаймана (поки що!).

Я вчуся в найнуднішій школі.

У мене нуднющі однокласники.

І я ж не вбиватиму нікого заради блогу!

Хіба що писати про сусідів-нариків, але кому таке цікаво?..

Ще пізніше.

Придумала.

У мене є план:

1. Завести собі хлопця. Паша? Чи почекати когось… цікавішого? Є пункт «Секс»!

2. Допомогти школі стати менш нудною. Пункт «Скандал».

3. Про пункт «Смерть» я поки що нічого не придумала. Може, життя підкине...

Блін, як незручно вийшло.

Тоха підкинув мені записку, запрошує в кіно. Так старомодно! Не підписався, смішний. Наче те, що ми вчимося в різних класах, означає, що я не бачила його кульгавого почерку. Чесно — хлопці бувають страшенно наївними!

У Паші почерк красивий, круглий, хоч і трохи дрібний. Але він ніколи не писав мені записок. Навіть на уроках. Тільки смс і в чат. Паша сучасний.

Записку я викинула. Наступного разу хай підписує. Лола не відповідає анонімам.

Тоха знає, що Паша мене добивається. Звісно, він же — найкращий Пашин друг! (А ще кажуть, що дівчата не вміють дружити...) Цікаво, вони говорять про мене?

Дівчата, Ася і Ната, нічого не знають про мої почуття до Паші. Бачать, звісно, що Паша за мною сохне, але думають, що я чекаю іншого.

Дивно так: я написала «почуття». Тобто все-таки є почуття?

Ми з Пашею друзі. Раніше я б написала «найкращі друзі», але останні роки все так ускладнилося… Раніше ми могли тусуватися разом на майданчиках, ходити разом у школу й зі школи, обговорювати все на світі — книжки, мультики, малих,