Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

— А що, якби Уляна стала твоєю дівчиною?

На мить час зупинився. Я відчувала, як у моєму мозку відбувається коротке замикання. Уляна?

— Яка Уляна? — я почала в голові перебирати актрис, співачок, моделей. — Царенко? Холоденко?

— Ти, Уляна, ти, — директор усміхнувся, ніби це була найочевидніша річ у світі.

Я не могла повірити своїм вухам. Павло Якович насправді запропонував, щоб я стала фіктивною дівчиною Даніяра? Це неможливо. В моєму житті було достатньо проблем без цього додаткового клопоту. Я вже відкрила рот, щоб відмовити, але побачила, як в очах Даніяра з'являється іскра інтересу. Якого хріна?

— Мені подобається ця ідея.

Я втратила дар мови на кілька секунд. Даніяр справді погодився? Він серйозно хоче, щоб я стала його дівчиною? Мій погляд зустрівся з його, і я побачила, як його губи знову вигинаються в диявольську усмішку. Він насолоджувався кожною миттю.

— Ні, — категорично відповіла я, намагаючись повернутися до реальності. — Це абсурд.

— Але подумай про це, — Павло Якович нахилився вперед, підперши підборіддя рукою. — Це може бути корисно для обох. Деякий час разом, фейкові стосунки для преси. І ти отримаєш свою місячну відпустку на зимові свята.

Я застигла. Відпустка? Зимові свята? Але до цього ще три місяці.

— Це смішно, — я відкинулася назад у кріслі. — Я не актриса, не модель. Я просто менеджер. Як це може допомогти?

— Тим краще, — Даніяр нахилився до мене, його погляд став серйознішим. — Ти не з шоубізнесу, і це зробить наші відносини ще більш правдоподібними. Люди побачать, що я з реальною жінкою, а не з черговою знаменитістю.

— Ні, — повторила, відчуваючи, як гнів починає підійматися всередині мене. — Я не буду частиною цього фарсу.

— Уляно, — Павло Якович підняв руку, зупиняючи мене. — Я розумію, що це важко, але подумай про це як про роботу. Це тимчасово, і це допоможе нам всім. Твоє обличчя не обов'язково засвічувати,  ми можемо його просто замазати.

Вони давлять на мене, і я ненавиджу це. Трясця. Що робити? Але я відчуваю, що в мене немає такого вибору, як просто відмовитися. Ця ідея повне лайно.

— Це тимчасово? — перепитала я, намагаючись знайти хоч якусь логіку в цій пропозиції.

— Так, — підтвердив Павло Якович. — Лише на кілька місяців. Поки не вщухнуть чутки про його орієнтацію.

Даніяр сидів поруч зі мною, і його присутність викликала у мене лише роздратування. Його усмішка ставала все ширшою, наче він знав, що я врешті-решт погоджуся. Я зітхнула. Можливо, це дійсно допоможе зупинити всі ці балачки. Але чи варте воно того? Моя гордість боролася з розумом. Але одна думка не давала мені спокою: зимові свята. Моя мрія про відпустку могла здійснитися.

— Жодних поцілунків у губи. Це моя перша умова.

— Жодних поцілунків? Ти жартуєш? — Даніяр здивовано підняв брови.

— Абсолютно серйозно. Мені все одно як ти себе почуваєш, але це моя умова. ​Можуть бути поцілунки в щоку, обійми, що завгодно, крім поцілунків в губи.

Відчула, як у грудях затиснулося. Так, з того моменту як вбила Андрія, я нікому не дозволяла цілувати себе в губи. Я спала з чоловіками, але не дозволяла цілувати себе, всіх все влаштовувало. Даніяр нахилив голову, його очі звузилися, наче він намагався розгадати якийсь секрет. Мене пройняв холод, але я не відвела погляду.

— Це особисте, — відрізала я. — Приймаєш або ні.

— Гаразд, — нарешті промовив він, схрещуючи руки на грудях. — Нехай буде по-твоєму.

Павло Якович, що сидів поруч, влаштувався зручніше у своєму кріслі, ніби прийняв перемогу. Я ж намагалася збагнути, чого очікувати далі.

— Відмінно, — мовив Павло Якович. — Тоді ми розпочнемо з підготовки для публічних заходів. Уляна, ти будеш частиною всього цього процесу.

— Добре, — сказала я, намагаючись виглядати рішуче, хоча всередині відчувала, як розгубленість і стрес переплітаються між собою.

***

— Мені вдалося знайти спосіб розв'язати проблему з чутками про кретина, — сказала я, сідаючи за стіл. Після зустрічі я вирушила до кафе, де вже чекали Дана і Варя.

— І що ж це за спосіб? — спитала Варя, не стримуючи усмішки.

Я відкинулася на спинку стільця і зітхнула.

— Я стаю фіктивною дівчиною Даніяра.

Реакція була миттєвою. Дана луснула від сміху, а Варя дивилася на мене здивано своїми яскраво-блакитними очима.

— Що? — Дана сміялася. — Ти серйозно?

— На жаль, — кивнула я. — Це пропозиція від директора агенції. Ми удамо, що у нас стосунки, і все буде добре.

— Ти впевнена в цьому, Уль? — запитала Дана, все ще сміючись. — Ти ж знаєш, чим це закінчилося у мене з моїм босом...

— Не дратуй мене, Дано, — прогарчала я. Трясця, я вже починаю зриватися на кращих подруг. — Це лише на кілька місяців. До того ж цілуватися ми не будемо.

— Зачекай, зачекай… Як ти мені тоді казала? Грати закохану дружину буде не так просто… Тільки у твоєму випадку дівчину!

Я зітхнула і відкинулася на спинку стільця, спостерігаючи, як Дана з тямовитою усмішкою дивиться на мене, а Варя спокійно п’є своє карамельне лате. У нас була різнобарвна компанія. Дана була веселою та незграбною, завжди могла розвеселити. Варя, з іншого боку, була невинно-милою красунею, яка завжди могла привернути увагу своїм природним шармом і яскравою усмішкою. А я... Зазвичай, на таких як я люди кажуть «зарозуміла» та «самовпевнена». Але правда в тому, що я просто не підлизуюся до людей і не намагаюся фальшивити за маскою доброти, коли її в мені занадто мало. Я чесна, і якщо це комусь не подобається, то що ж, це їх проблема.

— Я не знаю, дівчата... Навіщо я погодилася? — я накрила голову руками, відчуваючи, як сплеск роздратування закипає всередині. — Чим я взагалі думала? Відпустка затьмарила голову. Я ж його ненавиджу, і він мене надзвичайно дратує!

— Уляно, — сказала Варя, обережно торкаючись моєї руки своїми ніжними пальцями. — Не дай цьому вивести тебе з рівноваги. Може, це і виглядає як кошмар, але можливо, виявиться навіть… цікаво?