Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Чому мені здається, що в мене якесь дежавю?

— Це — безумство, — пробурмотіла я, все ще тримаючи голову в руках.

— Слухай, — заспокійливо сказала Дана, витираючи сльози від сміху. — Може, все вийде не так погано, як ти думаєш. І якщо чесно, — вона усміхнулася, — я не можу дочекатися, щоб побачити, як ти справлятимешся з цим нахабним актором.

— Сподіваюся, — зітхнула. — Я не можу повірити, що погодилася на це. Але ти знаєш, що іноді я можу стати такою жахливою, коли справа доходить до того, щоб отримати те, що хочу.

— Це і є твоя перевага, — сказала Варя, піднімаючи чашку з кавою. — Якщо ти зможеш приборкати Даніяра, це буде справжнє досягнення.

— Може, — розмірковувала я, — але зараз мені здається, що я вступила на шлях самогубства. Я ж намагаюся тільки залишити його далеко від моїх нервів, а тепер буду змушена грати роль його дівчини.

— Давай, не впадай у відчай, — підтримала мене Дана. — Це всього лише спектакль. Головне — не втратити себе в цьому всьому хаосі.

Чи варто мені слухати її поради, якщо вона закохалася у свого фіктивного чоловіка? 

Я кинула погляд на Варю. Вона підняла свою чашку з лате, підморгнувши мені. Її очі промовляли: "Не переживай, усе буде добре". Мовчазне розуміння між нами було таким комфортним, ніби наші душі розмовляли власною мовою.

— Як справи у Олександра? — запитала я, повернувшись до Дани.

— Як завжди, працює... — відповіла Дана, злегка знизуючи плечима. — Я поважаю те, який він. Але ввечері та на вихідних він приділяє мені весь свій час. У мене зараз також з'явилося багато роботи.

Я усміхнулася, відчуваючи тепло в серці за подругу. Дана була сильною, і я рада, що вона знайшла справжнього чоловіка, який зможе кохати та захищати її, як вона того заслуговує.

— Наша дівчинка сильна, — сказала я, піднімаючи чашку міцного чорного чаю. — Я рада, що ти знайшла когось, хто по-справжньому цінує тебе.

— Дякую, Уль, — відповіла Дана, її обличчя засяяло від щастя. — Але знаєте, іноді мені здається, що я все ще не можу повірити в це. Як ніби це все сон.

Я знову повернулася до Варі, ковтаючи трохи чаю.

— Як там твій Євкакій?

— Євген, — зітхнула Варя, не звертаючи уваги на мою очевидну помилку. — У нього все добре, дякую, що питаєш.

Мені не подобався її хлопець, і я цього не приховувала. Євген здавався мені занадто самовпевненим, можливо навіть трохи маніпулятивним. Я бачила, як він дивився на Варю, і це мене не влаштовувало. Але Варя, завжди наївна та добра, не помічала або не хотіла помічати його недоліків. Хоча я думаю, що вона продовжує зустрічатися з ним, тільки, тому що він схожий на її перше кохання.

Ми знову цокнулися філіжанками, відчуваючи, як позитивна енергія від спілкування з подругами допомагає забути про всі проблеми.