Читати книгу - "ПровІдник, Роман Олійник (Argonayt)"

6

А мені довелося взяти нетривалий тайм-аут для перепочинку, після якого поцікавився, хто стане четвертим відвідувачем підземелля. Згодилася жіночка, котра була впевнена що я не якийсь дурисвіт, а насправді можу зарадити її проблемам. Звалася ця пані Ольгою і вона виявилася неймовірною балакучою людиною. Поки ми дошкандибали до озера вона встигла розповісти, що сама родом з невеличкого містечка і про мене дізналася від сусідки. Начебто ця жіночка минулого року була цій печері і отримала відповідь на питання від якого вирішилося все її життя.

Чесно кажучи, я дуже сподівався, що цього разу Дрімота не потягне мене у видіння цієї невгамовної базіки. Якби ж то. Не встигла Ольга затихнути на ложі, як я опинився у її сні у вигляді розкішної вогняної троянди. Побачивши мене такому образі жінка вражено охнула і вже не зводила захопленого погляду до кінця нашої бесіди. А розмова між нами відбулася доволі своєрідна. Розпочала Ольга зі скарги на своє хронічне безгрошів’я. Мовляв хоч і успішно закінчила університет, та хорошого місця роботи за своєю спеціальністю так досі і не знайшла.

– А якої професії ви навчалися в університеті? – поцікавився я.

– Бухгалтер-економіст, – коротко відповіла жінка.

– Самі обирали цю професію, чи батьки нав’язали своє рішення?

– Батьки звісно, – сумно всміхнулася Ольга. – Мріяли, що після університету я стану великим цабе, буду сидіти в кабінеті й отримуватиму велику зарплату, та користуватимуся шаною людей. Як бачите не склалося і я не виправдала їхні сподівання.

– А вам в душі що найбільше подобалося робити?

– Вирощувати квіти, – знічено мовить жінка. – Це моя пристрасть ще з дитинства. Обожнюю цю справу.

– То чому не перетворите своє захоплення на діло яке окрім задоволення приноситиме вам ще й хороший прибуток?

– Як це? – дивується вона.

– Почніть вирощувати квіти не лише для себе, але й на продаж. Так будете дарувати радість іншим, а натомість отримуватимете грошову винагороду.

– Думаєте в мене вийде щось путнє з цієї ідеї?

– Цілком можливо, що так. Та знаєте як ото мудрі люди кажуть, не спробуєш – не дізнаєшся. Тож раджу відкинути всякі сумніви і взятися за справу.

– Гаразд. Неодмінно зроблю так як ви радите.

Останні слова долітають до мене мов крізь сон, бо Дрімота владно повертає мене в реальність. Я знову опиняюся в підземному гроті і відчуваю ще більше виснаження і знесилення. Хитаючись від втоми ледь спромігся вибратися назовні, щоб впасти в обійми свого помічника.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍