Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

-Щоб він мене поцілував? Фу! 

-Я не розумію, чого ти так ненавидиш його? - запитала Катя. 

-Ще раз повторюся: він не в моєму смаку, це по-перше, а по-друге, його гаркавість мене бісить! 

-Ехх, зла ти, подруго! 

-Хочете, я доведу його безсилість? 

-Як? 

-Доволі просто!  Коли ми відійдемо, через дві хвилини заглянете в сусідню кімнату. І не забудьте взяти з собою телефон. 

-Оййоой, подруго! Що ти там збираєшся зробити?- зі страхом запитала Ольга. 

-Те, щоб він більше до мене не ліз! Ще й отримав сором! 

Ці слова звучали жахливо. Катерина з Ольгою не могли навіть уявити, що такого надумала Алла. 

Хлопці саме зайшли до  кімнати.  Після декількох хвилин сидіння за столом та випитої чарки, Алла почала втілювати свій задум: 

-Артеме, відійдемо ненадовго, - промовила вона своїм тихим голосом. 

-Якщо це так нагально,- трохи спантеличено, встаючи зі столу промовив Артем. 

Вони вийшли з вітальні й пішли в сусідню кімнату. Це була спальня Богдана: маленька, але комфортна  з комп’ютерним столом, шафою та ліжком, яке гармонійно поєднувалося у цій «квадратній коробці». 

-Роздягайся! - мовила Алла Артему своїм наказним голосом. 

-Тобто? 

-Ти не зрозумів? Я кажу тобі: роздягайся догола! 

-Що ти задумала? - розстібаючи свій ремінь нервово запитав Артем. 

-Ти займайся своїм ділом,- дивлячись на майже оголеного Артема сказала дівчина.- Білизну також знімай! 

Артем був спантеличений. Він абсолютно не хотів сексу з нею. Звичайно, її фігура і розмір грудей заваблювали його, але не  на цій стадії. Артем хотів простих стосунків закоханої пари. 

Він зняв свою білизну, і кинув її на постіль до свого одягу. Артем стояв оголений навіть не прикриваючи свою еротичну зону. Він не уявляв, що могло б бути далі.  Страх і напруга  вирували в його голові разом з різними сценаріями подальших дій. 

-Відвернися, будь ласка,- лагідним, збуджувальним голосом мовила Алла. 

-Як забажаєш!- мовив Артем, відвернувшись  обличчям до вікна. 

Алла тихенько забрала з постелі його одяг, і хутко вийшла з кімнати. Хлопець навіть не почув звуку закриття дверей, тому й далі  стояв дивлячись у вікно. Там йшов дощ, який навіть не замерзав через доволі теплу зимову погоду. 

Алла побігла до вітальні й хутко гукнула всіх до кімнати Богдана. Всі присутні відчинили двері й побачили оголеного Артема. Дівчата дістали камери й почали знімати все на неї. 

-Артеме, ти що здурів? - здивовано вигукнув Богдан, увімкнувши світло. - Не у моїй же кімнаті! 

Хлопець одразу  не зрозумів, що то голос його друга. Він обернувся передом  і побачив як всі, окрім Алли, дивляться на нього. Артем спочатку глянув на постіль, де мав був лежати його одяг, але там підліток побачив пустоту. Через мить він згадав, що зараз друзі бачать його геть оголеним, і хутко,  прикривши своїми руками інтимну зону, почав говорити: 

-Ні-ні! Ви не так зрозуміли!.. Де мій одяг? Де він? 

Тим часом Алла вивісила її на балконі.  Так весь одяг хлопця підпав під дощ, і тому геть став вогким.  Вона підбігла до спальні Богдана і почала говорити: 

-Ти ж хотів мене! Я ледь втекла з його обіймів! Добре, що хоч твій одяг зараз під дощем, «Атеме Моклий»! За твої домагання до мене ти отримав достатньо!- злісно кричала дівчина. 

Артем вибіг із кімнати до  балкона. Одяг був не  дуже мокрим. Він одразу прикрив ним своє худорляве тіло, і попрямував до ванни. Артем зачинився в ній і всівся на унітаз, аби оцінити ситуацію. На його очах  з’явилися сльози.   Він так сидів п’ять хвилин. Давид підійшов до дверей, і намагався поговорити з другом: 

-Ти там живий? - крикнувши у двері  мовив хлопець. 

У відповідь надійшла тиша. Давид ще раз постукав у двері, але почув звук фену: Артем так сушив свій одяг. Через декілька хвилин підійшла Алла, і закричала прямісінько у двері: 

-Що, соромно за свої вчинки, чи не так? 

Одразу як одяг став сухим, Артем вийшов з ванни й пішов прямо до виходу. Він ні з ким не попрощався, а самотужки відчинив двері, й спустився прямісінько до дверей під’їзду. 

Ця історія так і залишилася для друзів Артема правдивою лише на словах Алли. Наступного дня, його оголене тіло розліталося по всі молоді невеличкого містечка. Йому було соромно, а душу мучив жорстокий біль, спричинений дівчиною. Відтоді, Артем  відмовився від будь-яких почуттів до людей, окрім як власних батьків… 

Цей вчинок зараз її турбував найбільше. Сорому, якого вона завдала хлопцю був не поправним: більшість дівчат оминали його стороною, а кожен з наступних залицяльників Алли, намагався побити Артема за  «домагання». Та зараз перед нею сидів успішний чоловік, який зможе постояти за себе. 

З випускного дев’ятого класу вона пам’ятала багато чого.  Саме тоді відбулася перша за пів року  їхня зустріч. Під зеленою грушею, він розповідав їй як прожив ті дні сорому, які вона завдала йому  в перший день Нового року, який хлопець запам’ятав надовго.