Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"

Розділ 4

 

Усередині корабля було тихо, надто тихо. Тільки приглушене гудіння системи життєзабезпечення та тьмяне світло екрану. Еліс зосередила погляд на моніторах.

Сигнал продовжував адаптуватися, віддзеркалюючи частоти її власних систем. Він не просто наближався—він синхронізувався.

Ймовірність ворожих намірів: 81%.

Відчуття небезпеки повільно затоплювало її свідомість, як крижана вода.

І раптом—різкий сплеск на моніторах.

Еліс інстинктивно відхилилася назад, коли екран показав щось нове.

Темрява більше не була просто сигналом. Вона набирала форму.

Спочатку це були лише розмиті контури, нестабільні, ніби тінь у воді. Але за лічені секунди структура почала ставати чіткішою.

Монітори зафіксували зміну електромагнітного фону.

Об’єкт в межах 500 метрів від корабля.

Вона не бачила його у відкритому космосі, не могла зафіксувати візуально—але він був там.

І… рухався.

Еліс стиснула пальці на важелі керування, інтуїтивно розраховуючи можливий маневр відходу. Але чи варто втікати, якщо не знаєш, від чого?

Її навчали приймати рішення швидко. Холодний розрахунок. Чіткий алгоритм дій.

Вона не стала зволікати. Її пальці швидко пробігли по сенсорній панелі, вводячи нові параметри.

Команда: змінити частоту оборонного поля.

Ціль: дестабілізація невідомого об’єкта.

Генератори захисного бар’єра завили на низьких частотах, і корпус корабля легенько здригнувся. Поле почало переформатовуватися, змінюючи спектр хвиль.

Вона зосередила погляд на моніторах.

Реакція об’єкта: …

Очікування…

Секунда.

Дві.

На четвертій секунді трапилося щось несподіване.

Сигнал раптово ослаб.

Графіки показували різкі стрибки, ніби щось намагалося утримати форму, але зазнавало труднощів.

Еліс затамувала подих.

Спрацювало?

Вона вже хотіла змінити параметри ще раз, щоб повністю позбутися незваного гостя, коли…

Сигнал змінився.

Не зник.

Не розчинився.

Він адаптувався.

Монітори зафіксували нові сплески активності. Об’єкт більше не намагався синхронізуватися з оборонним полем.

Він імітував його.

Система завила сигналом тривоги.

ОБ’ЄКТ ПОВТОРЮЄ ВАШУ ЧАСТОТУ.

ЙМОВІРНІСТЬ НЕВІДОМОГО РОЗУМУ: 92%.

Еліс здригнулася.

Воно не просто спостерігало.

Не просто наближалося.

Воно навчалося.

Вона відчувала, як її тіло напружується. Це вже не було звичайним сигналом або природним феноменом.

Це було щось розумне.

На екранах з’явилися нові дані.

Об’єкт не лише копіював її частоту—він змінював її в реальному часі.

Вона відкрила додатковий канал аналізу. Комп’ютер намагався прорахувати структуру сигналу, розкласти його на частоти, знайти слабке місце. Але кожен новий алгоритм давав ту саму відповідь:

НЕМОЖЛИВО ІДЕНТИФІКУВАТИ.

НЕМОЖЛИВО ВИЗНАЧИТИ ДЖЕРЕЛО.

Еліс перевела камери у зовнішній режим.

Чорна порожнеча космосу. Нічого не видно.

Але відчуття…

Хтось тут є.

Її пальці нервово ковзнули по панелі. Вона вирішила діяти по-іншому.

Зміна стратегії: зміна частоти захисного поля в хаотичному режимі.

Ціль: збити адаптацію об’єкта.

Генератори загуділи гучніше. Оборонне поле почало змінюватися у випадковому порядку, змінюючи амплітуди хвиль і розкидуючи спотворення у різних напрямках.

На моніторі раптово відобразилася нова реакція.

Об’єкт дестабілізований.

Об’єкт… відступає.

Еліс напружилася.

Воно більше не копіювало частоти. Тепер сигнал знову став хаотичним, розмитим.

Ніби воно збентежене.

Вона подумала про це.

Якщо воно навчалося, то, можливо, зараз воно вперше стикнулося з тим, що не може зрозуміти.

Її задум перервав різкий спалах.

Монітори засвітилися червоним.

СИГНАЛ ЗНОВУ ЗМІНИВСЯ.

Він вже не намагався імітувати.

Тепер він відповідав.

Комп’ютер зафіксував різку передачу нових даних.

Сигнал містить структуровану інформацію.

Ймовірність спроби контакту: 78%.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍