Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

— Так, просто вирішила пройтися після роботи. А ти тут?

Мирослав зробив крок до неї, і його присутність знову захопила Оксану.

— Я теж вийшов на прогулянку, — відповів він, не поспішаючи. — Може, вип’ємо кави разом?

Оксана поглянула на нього, і в її душі знову з’явилося це відчуття, яке вона вже не могла ігнорувати. Вона кивнула.

— Чому б і ні?

Вони зайшли в ресторан. Атмосфера була спокійною, музика ледь чутно грала в фоні, і їхні розмови були легкими, ненав’язливими. Оксана відчувала, що це момент, коли можна просто бути собою, без великих питань і хвилювань. Вона не ставила собі великих завдань і не прагнула до розв'язання якихось таємниць.

Проте, на питання про його роботу Мирослав знову став трохи відстороненим. Він швидко змінив тему, але Оксана відчула цю мить. Це була частина того, чому він здавався їй таким непередбачуваним і трохи закритим.

— Чому ти завжди такий загадковий? — запитала вона, не стримуючи цікавість.

Мирослав посміхнувся і легенько підняв брови.

— Тому що є деякі речі, про які краще не говорити, — його тон був м’яким, але в той же час його слова залишали відчуття, що за ними стоїть більше, ніж просто пояснення.

Оксана кивнула, але в її очах знову запалала цікавість. Чи готова вона зануритися в цей світ таємниць? Чи зможе вона витримати все, що він приховує?

Це питання залишалося без відповіді, але Оксана вже не була такою самою, як кілька днів тому. З кожною хвилиною, з кожним поглядом вона розуміла: ця зустріч могла змінити її життя.