Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Ні.- кажу я і відчуваю, сльози, що котяться по щоках.
-Ми маємо бути сильні.- каже батько.
Вимикаю телефон і плачу. Ще одна близька людина покинула цей світ. Чому? Чому? Вона ще була молода. Як ми тепер без неї? Я поїду на навчання, а Вероніка? Батько? Питання без відповіді. Лише пекучий біль у грудях.
****
Кінець літа виявився дощовим. От і сьогодні, в день похорону бабусі, все ніби плаче разом з нами. Батько блідий, з колами під очима. Я не знаю, чи він хоч трохи спить. Вероніка сьогодні з сусідкою, вона більше ніколи не побачить бабусю…
****
-Яно, ти коли до нас приїдеш?- питає батько.
-На вихідних.- кажу я , виходячи з університету.
-Я вже скучила за тобою.- каже мала.
-Я теж, моя маленька.- кажу я.
-Я вже не маленька. Мені майже 4.- каже вона сердячись.
-О. Та ти зовсім доросла.- кажу я.
-Доню. Приїджай на вихідні. Я маю тобі дещо сказати.- каже батько.
-Це хось погане.- насторожуюся я.
-Та ні. Добре. Все залежить від тебе як ти це сприймеш.- каже батько.
-Заінтригував.- кажу я.
-Все дізнаєшся на вихідних.- каже батько.
-Добре, добре.- кажу я .
Нарешті вихідні. Я трохи втомилася. Дуже багато практичних, лекцій, потрібно засвоїти багато матеріалу. Але це нічого. Я ж хочу стати лікарем. Тому маю все знати. А ось і батькове авто. Біля машини він з Веронікою. Сестричка біжить обійматися зі мною. Обіймаю у відповідь. Так, а колись не хотіла мати сестру. Погляди з віком змінюються, думаю про себе.
-О, яка ти в нас стала красуня!- каже тато.
Він трохи посивів, але погляд змінився. В ньому зник сум.
-Зараз їдемо додому. Там на вас чекає сюрприз.- каже загадково нам з сестрою підморгуючи.
Заходимо в квартиру. Відчуваю запах випічки та їжі. Чомусь паморочиться в голові.
-Доброго дня.- вітається зі мною жінка, яка виходить з нашої кухні.
-Доброго дня.- вітаюся і я.
-Доню, знайомся, це Валентина. Моя кохана жінка.- предсталяє батько.- А це Моя старша донька, Яна. – каже він.
-Приємно познайомитися.- кажу сухо.
-Заходьте, на кухню. Я там смакоти наготувала.- каже вона, а в мене в душі, ніби коти шкребуться.
-Доню, я хочу тобі повідомити, шо ми з Валентиною зустрічаємося. А вчора я зробив їй пропозицію.- каже батько.
Сідаю на стілець, щоб не впасти.
-А як же ми?- виривається в мене.
-Ви залишитесь для мене найдорожчим подарунком від вашої мами, але я ще молодий, і хочу, щоб відчувати себе живим.- каже батько.
-Ви тепер будете моєю мамою?- питає Вероніка.
-Якщо ти захочеш.- каже тихо жінка, нервово потираючи руки.
-Мені треба це перетравити.- кажу я ійду в свою кімнату, зачиняю двері.
Відчуваю себе зрадженою батьком. Але розумію, що можливо він правий. Він ще хоче бути коханим і кохати. Обдумавши все, вирішую йому про це сказати. Виходжу в коридор і бачу, як батько ніжно обнімає Валентину і розумію, що нажаль він має право на щастя. Ми вечеряємо. Батько розказує про їх знайомство, а я ловлю себе на думці, що вона мені когось нагадує. Точніше її очі. Але кого, я так і не згадала.
****
Сьогодні день весілля мого батька. Присутні колеги, родичі, друзі. Батько сказав, що у Валентини є син від першого шлюбу. Він має приїхати на весілля, але мабуть він передумав. Церемонія закінчується і ми їдемо до ресторану. Веір в розпалі, коли в залі з’являється знайоме обличчя. Цікаво, що він тут робить.
-Привіт, мамо.-обнімає Валентину.
-Привіт, синку. Я рада, що ти приїхав.- каже матір.
Хлопець костюмі, з модною зачіскою. Він став ще гарнішим. Так, це Андрій.
- З Днем весілля!- каже Андрій, даруючи матері букет, а батькові конверт.
-Вибачте, що запізнився. Літак затримався.- каже він.
-Синку, познайомся зі своїми зведеними сестрами: це Вероніка і Яна.- каже Валентина, кличучи жестом підійти до них.
-А ми вже знайомі, так Яно?- всміхається якось не добре.
-Так. Колись були знайомі.- кажу сухо, дивлячись в його очі.
Починає лунати музика і всі гості прямують на танцпол. Молодята теж йдуть танцювати. Мене ж хапають за руку холодні пальці.
-Ай, обережніше!- кажу я.
-Ходімо поговоримо.- каже Андрій і тягне мене на вулицю.
-Чого тобі?- питаю, коли ми виходимо на повітря.
-Ти знала, що наші батьки зустрічаються?- питає.
-Звідки. Я теж дізналася, що батько одружується недавно. Я не знала, що це твоя мама.- кажу я.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти - мій спокій, Ірен Вастро», після закриття браузера.