Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Та я з розуму мало не зійшов, отримавши запрошення на весілля!- вигукує хлопець проводячи нервово рукою по волоссю.
-Я теж була не в захваті. Але вони мають право на щастя.- кажу я.
Андрій починає нервово сміятися.
-Про що ти кажеш? Мій батько досі кохає матір. І якби не твій батько, то можливо вони б були разом.- каже Андрій мені в лице.
-Якби він хотів з нею бути, то не розлучився б з нею. – кажу я.
-Це матір подала на розлучення.- каже хлопець.
-То може мала на те причини?- питаю я .
-Та що ти можеш знати?- кидає мені.
-Як і ти. Це їх почуття, їх життя. А ти - подорослішай, та не лізь у їх справи.- кажу я і йду назад до ресторану.
-Це ще не кінець!- каже наостанок мені.
Заходжу назад до ресторану та натикаюсь поглядом на молодят. Вони справді кохають одне одного. Так, у мене невеликий досвід стосунків. Я лише зустрічалася з одним хлопцем, але досі пам’ятаю це відчуття закоханості. Вероніка крутиться поряд з ними. Їй потрібна мама. Валентина стане для неї гарною мамою. А щодо Андрія, то я думаю, що це говорять його дитячі образи і він відпустить цю ситуацію. Виявляється, я глибоко помилялася…
Вітаю всіх з святом весни!!! Бажаю злагоди в родині, здоров'я в тілі, спокою в душі, кохання в серці, радості в очах, легкості в ногах, букетів у руках, миру в Україні! Дякую за підтримку. Чекатиму нових коментарів та вподобайок.
Ваша Ірен Вастро
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти - мій спокій, Ірен Вастро», після закриття браузера.