Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

сонце, жінки знову одяглися, а чоловіки зняли з очей пов'язки, і всі вечеряли так, ніби почався піст, пили воду і їли фрукти. Відтоді будинок Костомахи й Перини став єдиним нічним закладом, який одержав особисту імператорську печатку, а самі жінки стали почесними радниками короля. Проте було дві недобрі новини. Перша про принца-наступника Саліма. Тієї ночі, хильнувши зайвого, він усім вихвалявся, що зняв свою очну пов'язку і дивився досхочу на все жіноче населення. Чутка дійшла до Акбара, який віддав наказав про негайний арешт сина. Саме Абул Фазл підказав найдоречніше покарання за принців злочин. Наступного ранку на відкритій місцині коло королівського гарему він роздягнув Саліма і наказав вартовим гарему, а також євнухам та жінкам, що мали статуру чоловіків-борців, відшмагати його. Лупцювали його палицями, шпурляли дрібним камінням і грудками землі, аж поки він не попросив прощення і милосердя. Тепер вже було неминучим, що п'яний чи обкурений опієм принц одного чудового дня спробує помотатися Абул Фазлу та імператорові Індії.

Другим сумним наслідком наготи жінок стало те, що стара принцеса Ґульбадан у той день застудилася і невдовзі померла. Наостанок вона покликала імператора і спробувала реабілітувати репутацію покійної Ханзади Беґум.

— Коли ваш батько повернувся з довгого перського полону і знову вас побачив, — сказала вона, — саме Ханзада Беґум вас виховала, тому що Гаміди Боно тут не було. Ханзада тебе дуже любила, не забувай про це. Вона, бувало, цілує ваші ручки і ніжки і каже, що вони нагадують їй руки і ноги вашого батька. Тому, хай би про що йшлося в історії про Кара Кьоз, пам'ятайте, що це також правда. Погана сестра може бути люблячою тіткою.

Ґульбадан завжди була гранично точна у своїх спогадах, але наразі вона почала плутатися, називаючи Акбара його батьковим іменем Гумаюн, а деколи навіть його дідусевим іменем. Так ніби всі три моголи-імператори зібралися коло її ліжка в особі Акбара, аби віддати честь відходу її душі з цього світу. Після того як померла Ґульбадан, Гаміду Боно переповнили докори сумління.

— Я штовхала її, — казала вона, — я стусала її, так що вона могла впасти і розбити собі чоло, а вона була старшою за мене. Я її не шанувала, а тепер вона померла.

Акбар же заспокоював матір.

— Вона знала, що ти любиш її, — казав він. — Вона знала, що жінка може бути невиправною негідницею, але щирим другом.

Однак королева-матір залишалася невтішною.

— Вона ж бо завжди так молодо виглядала, — сказала вона. — Ангел зробив помилку. Треба було, щоб я померла.

Після сорока днів жалоби за Ґульбадан Акбар викликав до Палацу Мрій Маґора дель'Амора.

— Ти дуже довго говориш, — сказав він йому. — Не можна розтягувати історію до безкінечности. Пора вже заокруглюватися. Просто розкажи всю історію якнайшвидше, от і все, але, будь ласка, без чергового переполоху між жінками.

— Захистку Світу, — промовив Маґор, низько уклонившись, — нічого більше я не бажаю, як розповісти свою історію, оскільки саме цього понад усе жадає кожен чоловік. Але перш ніж віддати Чорні Очі в обійми Арґалїї Турка, мушу спочатку роз'яснити воєнний розвиток подій за участю трьох найбільших сил, що постали між Італією та Індією, тобто за участю узбецького полководця хана Гіркий Полин, сафавидського короля Персії шаха Ізмаела чи Ізмаїла й оттоманського султана.

— Будь прокляті всі оповідачі, — сказав Акбар роздратовано, відпиваючи великий ковток вина із золотого кубка, — а холера б забрала твоїх дітей.

{15} На березі Каспійського моря старі картопляні відьми

 а березі Каспійського моря старі картопляні відьми сиділи і плакали. Вони голосно хлипали й дико голосили. Геть уся Трансоксіана була в жалобі за великим Шайбані Ханом, могутнім Гірким Полином, правителем неосяжного Хорасану, владикою Самарканда, Герата і Бухари, нащадком правдивого відгалуження Чингісхана, колишнім переможцем могольського вискочки Бабара...

«Гадаю — це ненайкраща ідея, — сказав тихо імператор, — згадувати в нашій присутності похваляння негідника перемогою над нашим дідусем».

...Шайбані ненависний, дикий мерзотник, який загинув у битві під містом Марвом, заколотий шахом Персії Ізмаїлом, що поклав його череп у прикрашений самоцвітами червоно-золотий винний кубок і розіслав частини його тіла по всьому світу, аби всі переконалися, що він мертвий. Так загинув запеклий, але також і жахливий, неосвічений воїн-варвар у свої шістдесят: належним чином, принизливо обезголовлений і розчленований зеленим молодиком двадцяти чотирьох років.

— Це значно ліпше, — промовив імператор, із задоволенням розглядаючи свій винний кубок, — тому що не можна назвати вмінням убивство своїх співвітчизників, зраду друзів, безвір'я, безжалісність, безрелігійність; у такий спосіб можна здобути владу, але не славу.

— Краще Ніколо Макіявеллі з Флоренції було цього не казати, — погодився оповідач.

------------------------------

Картопляне відьомство зародилося в Астрахані на берегах річки Ітил, пізніше названої Волга, започатковане апокрифічною відьмою-матір'ю Ольгою