Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 56

Люди Чорної Вежі зараз у першу чергу обійдуть усіх лікарів міста, щоб дізнатися, чи не звертався хтось із пораненням. Далі вони підуть по аптекарям. Шукатимуть довго і ретельно. Ось чому вона попросила купити трави у різних аптеках. Окремо одне від одного ці лікарські трави нічого не означають, лише разом цей засіб від отрути.

Улла знову напоїла її свіжозвареним зіллям і обробила рану маззю з десяти найцінніших компонентів.

Дочка генерала знову заснула важким гарячковим сном і прокинулася цього разу лише надвечір. Тепер вона виглядала набагато краще. Тільки яскравий рум'янець, що пофарбував щоки, ніяк не сходив.

- Приходила служниця від пані Бригіти! - доповідала їй Улла, підкладаючи подушки і дбайливо вкриваючи ковдрою. - Я їй сказала, що після вчорашнього відвідування палацу ви сильно перехвилювалися і нездужаєте!

- Ти вчинила правильно! – похвалила Ліннея. - Зовсім забула тебе попередити, але, схоже, життя з такою непередбачуваною особою, як я, багато чого тебе навчило.

- Звичайно! - серйозно погодилася Улла. - З вами навчишся брехати краще за будь-якого провісника.

Пані Белтрам у відповідь радісно засміялася.

- Схожу на кухню вам за їжею! - доповіла служниця, вкотре провівши над хворою всі необхідні процедури.

Коли вона пішла, Ліна підвелася з ліжка, перемагаючи запаморочення, пройшлася по кімнаті і присіла біля столика з шахами.

Партія поки що не складалася. Взявши зі скриньки ще одну постать, поставила поряд із фігуркою короля.

При цьому кисті рук нещадно нили після вчорашніх змагань у центральній залі палацу з важкими мечами, погіршила стан битва з людьми Чорної Вежі.

Вона забула попросити Уллу міцно перев'язати кисті, тепер підняти навіть шахову фігурку виходило важко.

«Замах на герцога цього разу не вдався, – міркувала вона. – Тільки імператор не та людина, яка відмовляється від власних задумів. Це лише дало тимчасове відстрочення. Потрібно зруйнувати плани Його Величності!»

А для цього її сил було ще замало. Потрібних союзників дочка генерала ще не набула.

Найпростіше – попередити радника про небезпеку, що загрожувала йому. Але чи він повірить? Багато років герцог Лабонт-старший служить Його Величності. Їхній союз з боку видається непорушним. Останніми роками вплив герцога дуже збільшився. Він став порівнянним з імператорським, і той подібного навіть вірному союзнику не пробачить.

Чи має герцог розуміти становище? Невже цей мудрий чоловік розслабився і припустився такої серйозної помилки? Імператор просто повинен обрізати йому крила. А хто його крила? Єдиний син! Без нього радник стане звичайним чиновником, як і сталося у минулому житті. Одного імператор не врахував - його задум став відомий герцогу завдяки Гордору Крегасту.

Ліннея взяла нову фігурку і, дивлячись на дошку із задумливим виглядом, почала похитувати нею з боку в бік.

Раптом до неї долинув немов порив вітру. Наче невеличкий протяг пройшов по кімнаті.

Дівчина обернулася і здригнулася від несподіванки. Прямо перед нею, мов з-під землі, виросла висока постать герцога-молодшого!

«Згадай чорта!» – в серцях вилаялася вона, але зовні лише трохи здивовано підняла брови, дивлячись ясним поглядом у вічі непроханому гостеві.

- Ви не надто здивовані! – вигукнув Його Сяйство, милуючись картиною, що постала перед ним.

Дівчина сиділа за столом у просторій нічній сорочці, її спину повністю приховувало розпущене волосся, чорною хвилею спадало майже до самого низу. Гнучкий стан угадувався під білою тканиною. Вона не виявила й краплі страху, лише очі гнівно виблискували. Дочка генерала була неймовірно чарівною у тьмяному світлі свічок.

- Де мій охоронець? - перше, що запитала вона у герцога, чим здивувала і одночасно визвала захоплення.

- Ви дивовижне створення! – констатував той, сідаючи поряд на сусідній стілець. - Звичайна дівчина закричала б від переляку або хоча б висловила своє обурення такою зухвалою появою, а від вас віє впевненістю та умиротворенням.

Ліннея нічого не відповіла, так само не зводячи своїх проникливих очей з герцога.

- Не хвилюйтеся! З вашим охоронцем все гаразд! Він лише спить, - герцог продемонстрував тонку голку, ховаючи її між пальцями. - На голці була не отрута, а снодійне. Через півгодини він отямиться і навіть нічого не згадає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍