Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

– Ти дуже проникливий, – гмикнув.

– Та по тобі ж все видно. Я ж казав, що ти не заспокоїшся, поки не отримаєш її. Зараз тебе жорстко паяє, отже, ти досі не її отримав. Все просто.

Нічого не відповів, але посмішки не стримав. “Паяє” – ідеальний опис того, що всередині відбувається. Сам би навіть не допетрав до такого оригінального епітета.

***

В клуб ми приїхали близько десятої години ночі. Там вже було стільки людей, що не проштовхнутися. І так, я справді відчув себе “пенсією”, адже мене більше дратувала вся ця тиснява, ніж допомагала розслабитися.

– Кру-уто тут! – прокричав Арт, який вже навіть почав танцювати по дорозі до VIP-кімнати.

– Ага, – сказав, мріючи скоріше опинитися в більш тихому місці.

Але клуб дійсно вражав. Здавалося, звичайні чорні стіни та сіра підлога, але справжню атмосферу свята та розкоші створювала підсвітка. Вона була всюди – на підлозі, стелі, стінах, меблях. І вона була налаштована не тільки на плавний перехід від одного кольору до іншого, але й демонструвала справжнє світлове шоу для відвідувачів. Я можу уявити, скільки це коштувало, тож – браво!

Раптом мене, наче магнітом, потягнуло повернути голову в сторону танцполу. І тут я побачив те, що ніяк не очікував побачити! Хоменко! 

Це точно була вона! Серед натовпу нафуфирених дівчат вона виділялася особливою красою і... Боже, як же нереально-сексуально вона виглядала. Мені аж дихати стало важче.

Я чітко побачив, як вона плавно рухає стегнами, як її руки формували вишукані фігури, демонструючи всім присутнім красу накладних рукавів з яскравим візерунком, а її тонку талію та лінію грудей ідеально підкреслював корсет без лямок. Корсет! Твою ж матір…

– Агов! Ти чого застиг? – до мене повернувся Арт.

Нічого не відповів, адже все ще не міг погляду відвести від моєї білявки.

– Ти кого там побачив? – він різко повернув голову. – Воу, скільки краси в одному місці. Огоо! Ти бачив отих двох? Білявка з брюнеткою. Це просто – ОГО! Чорт, обожнюю корсети!

І тут мені захотілося йому моментально врізати. Просто за те, що він теж оцінив зовнішній вигляд моєї Хоменко! Це ревнощі? Не знаю, але як подумаю, що тут не тільки Арт такий, але й сотня інших мужиків...  Триндець!

– Слину підбери, – відповів зі злістю у голосі.

– Ти чого? – відразу відчув зміну настрою друг. – Стоп. Це що твоя білявка? Та сама?

– Мене не чекай, – сказав і впевнено пішов у сторону тої, хто став моїм особистим світловолосим прокляттям.

– Чувак, тільки спробуй її  проср…

Почув тільки шматочок відповіді Арта, але гарно зрозумів сенс.

Не переживай, друже, більше я точно не відпущу її від себе.

 

Ніка

Поки я пішла в душ, Божена взяла на себе відповідальність підібрати мені look на сьогоднішню ніч, а потім навіть не дала подивитися, що вона там обрала.

– Це все з твоєї шафи, тож тобі немає чого боятися, – сказала вона вагомий аргумент.

Я мусила погодитися, а потім ми разом поїхали до неї, щоб там вже спокійно нафарбуватися і зібратися. Вона взагалі живе з братом, але той кудись поїхав на вихідні, тож квартира була у нашому розпорядженні.

Приїхавши, я зрозуміла, що краще все ж вдома перевірила б одяг, який для мене взяла моя нова горе-подруга.

– Ти серйозно? Корсет?! – викрикнула, тримаючи в руці неймовірно крутий корсет, що був прикрашений яскравим орнаментом.

Купила його, коли почала захоплюватися темою вишиванок, але потім – не наважувалася хоч раз одягнути. 

– Серйозно! Це ж нереальна краса, Ніко! Спочатку взагалі собі хотіла виканючити, але я б в нього просто не влізла. Тож, зіркою сьогодні у нас будеш ти! Все вдягай і не тринди!

Вибору не було, та й, якщо чесно, завжди хотіла десь в ньому показатися.

***

Після перших двох коктейлів я зрозуміла, що ідея піти в клуб – просто геніальна. Мені вдалося трохи розслабитися, хоч думки про Гордича так і не покидали мене. Одного разу мені навіть здалося, що я бачила його в натовпі, але це ж нісенітниця.

– А тепер – танцювати! – наказала Божена і потягнула на танцпол.

Я спочатку соромилася, але якісна музика, стробоскоп, що переносив в іншу реальність, загальний вайб людей, що забували про всіх і все – це п’янило краще, ніж ті коктейлі. Саме тому я теж відпустила себе і просто кайфувала.

Кайфувала, аж поки не відчула на собі погляд… І так гостро я могла реагувати тільки на одну людину.

Різко розвернулася у пошуках того, хто порушив мій спокій і… Знайшла.

Він йшов… Ні-ні-ні… Він підбирався до мене обережною, але надзвичайно небезпечною ходою пантери, що вже вмітила свою жертву. У своїй улюбленій білій сорочці із закачаними рукавами та традиційно розстібнутими верхніми ґудзиками. Влас не зводив з мене свого магнетичного погляду, а я – вже відчувала, наскільки все всередині до нього тягнеться.