Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

Я замовкла, роздираючи старі рани. Давно потрібно було цей ніж у грудях витягнути і викинути, дати рані зарости й покритися захисною кіркою. Я ж дозволяла їй гнити всередині весь цей час.

— Мабуть, у поняття вагітної входило й народження дитини. Я могла б зайнятися питанням детальніше, може дати його дружині грошей — це часта причина, яка тримає таких… — слова давалися через силу, — турботливих чоловіків у цьому світі. Але це не знадобилося. Одного ранку…

Моя рука до болю стиснула простирадло, яке лежало на ліжку. Звісно, це не було те саме простирадло, постільну давно поміняли — але я немов би знову повернулася в той самий день.

—… я знайшла записку з одним словом: «Пробач». — Гірко-солодкі сльози бризнули з очей, — дідько.

Я наспіх витерла воду на щоках, відчуваючи полегшення більше, ніж за весь той час, що я проплакала після нашої останньої зустрічі.

— Я не намагалася викликати його й не приходила на його могилу, що, мабуть, призвело до сплеску магічної енергії всередині мене. Я… Не пам’ятаю, що відбувалося три дні після цього. Я питала в мами, але хто я така, щоб сама Маргарита Ремі-Г’юм мені відповідала?

Я змогла всміхнутися, відпускаючи весь той біль у далеке минуле.

— Брат сказав, що я просто лежала без свідомості, але думаю, він брехав. Можливо, я поводилася настільки неналежно, що мама підкупила й Олівера, — я захихотіла й подивилася на Кая.

Він був темніший за хмару.

— Ось… така історія, — мені стало ніяково. Може Каю і не було потрібно таких одкровень від мене? А я йому на вуха впала. Ох, Асю, вмієш же ти емоційно загорятися не до місця. Я прокашлялася: — Вибач, якщо переборщила з емоціями.

Замість відповіді Кай піднявся з моїх колін і міцно обійняв мене, зарившись обличчям у моє волосся.