Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–До речі, ви вже зв'язалися? – запитала Калерія, повернувшись до Найджела. – Це зробить вас сильнішими, зможете відчувати одне одного, закликати й поєднувати сили.

Найджел і Джилана послали їй нерозуміючі погляди. Калерія підняла ліву руку і провела навколо зап'ястя іншої. За мить на ньому з'явились дві сірі атласні стрічки завширшки в три пальці. Вони повторили жест, але нічого не сталося.

–Це робиться не так. – усміхнулась Калерія. – Магія – не просто красиві рухи. Ви маєте уявити на собі щось схоже, придумайте колір, структуру, ширину, помацайте її у своїй уяві, зав'яжіть зап'ястя одне одному.

 Вони переглянулись, знизавши плечима і заплющили очі. Найджел уявив стрічку, зв'язану, наче фенечка, з прожилками з ліани, Джилана міцно стискала його руку.

–Не хвилюйся. Все вийде.–запокоювала вона.

Так вони просиділи кілька хвилин, під шум вітру та спів птахів на деревах. Найджел відчув як нагрівається зап'ястя, розплющивши очі він помітив, що їх з Джиланою руки зв'язані вузькою зеленою стрічкою, з плетінням. Дивувало те, що стрічки не відчувалися на зап'ястках, проте були чітко помітні. У всіх половин ширина стрічки була різною. Краєм ока він бачив товщину зв'язки Ельгорта та Ельги, висота темно–синьої смужки була аж до середини передпліччя. У Джилани та Найджела стрічка була ще зовсім тонкою, немов ниточка. Але зазираючи в очі Джилани, Найджел знав: вони неодмінно надолужать.

–А чому в тебе дві стрічки? – запитала Джилана, глянувши на зап'ястя Калерії.

Найджелу стало сумно, він мав попередити її, щоб не травмувати цим питанням прийомну маму.

–Моя половина була вбита. – відповіла вона, погладивши стрічки. – І при смерті він віддав мені свій дар, тому весь наш зв'язок став виключно моїм.

До цієї фрази, Найджел навіть не думав про те, як не стало Калеба. Він знав від Ельги, що половину Калерії вбили. Але в той час, коли Калерія була старенькою, він уявляв його дідусем у поважному віці з кількома пігментними плямами і лисою головою, оточеною ріденьким сивеньким волоссячком. Але аж ніяк не юного красеня, що бореться на смерть із могутнім магом. Вирвали серце, хто взагалі здатний на таке звірство?

–Увага, всім приготуватись.– крикнув Норес.– Джим і Джина, ви стоїте на захисті. – повідомив Норес. – Оскільки ви не змогли поки що відшукати зв'язок половин, вам потрібно розділитися. Джиме, будеш захищати нас, Джино, вирушай у місто і наклади захисні чари, щоб смертні були поза загрозою.

–Зрозуміла.– кивнула Джина, ступаючи вперед.

–Джуд і Джуно, озбройтеся, будьте напоготові. – вступила Нора.– Ельваріє та Ельсе разом з Хельсом і Хельґою будьте поближче до Джима. З нас усіх ви найбільш вразливі. – Нора на мить зупинилась.–І, Найджеле?

–Так? – відгукнувся він.

–Не хвилюйся, щодо лісу. – посміхнулась вона.– Маг самої Природи, допоможе з відновленням, коли війна закінчиться.

–Справді?– зітхнув він.– А з ним можна познайомитися?

–Він відлюдькуватий. – повідомив Норес.– Але, впевнений, коли прийде час – сам тебе знайде.

–Айларіане, не виходь. – крикнула Ельга. Барс зашипів.– Я серйозно. В укриття.

Барс схилив голову набік.

– Не сердь мене.– застерегла вона.

Айларіан загарчав, а потім гордовито розвернувся і повільно пройшов углиб лісу.

–Чому ти його ховаєш?– не зрозумів Пітер.– Хіба кастодіан не покликаний захищати свого господаря?

–Я отримала цінну пораду від Еймарка.– відповіла Ельга.– Тварини щирі, при тому завжди. Люди ж такими чеснотами, на жаль, не володіють. Навіть якщо зовні загроза виглядатиме, як блеф чи гра, Айларіан відчує і одразу ж кинеться захищати нас.

–Він може загинути?– поцікавився Найджел.

–І я разом з ним. –кивнула дівчина.–Зв'язок кастодіана і господаря доволі міцний. Якщо загине хтось із нас, важко спрогнозувати, як це відобразиться на іншому. Однак нерідко це закінчується смертю.

– То яка наша версія? Вони йдуть говорити чи вбивати?– спитав Пітер.

–Троє говорити точно.– кивнула Ельга.–А от до Містифікатора маю сумніви.

–О, так. Цей говоритиме хіба що поки вичавлюватиме комусь із нас мозок.– зареготав Пітер.

–Замовкни.– зашипіла Калерія.

–Я переконаний, що їхнє завдання забрати всі сили, а найстійкіших з вас знищити.– відповів Хельс.

– Не суди по собі.– закотив очі Пітер.

– Це грубо! – заявила Калерія. – Вибачся!

– На це немає часу. Юнак не стикався з вищими магами і поняття не має, про що говорить. –хитав головою Хельс.

–Можу дати пару ляпасів, щоб схаменувся... – похрустіла кісточками пальців Ельга.

Пітер скорчив міну.

– Немає часу на виховання, Ельго.– похитав головою Хельс.–Вони скоро будуть тут. Тож хто планував тікати – саме час.

–Е, ні.–хмикнула Ельга.– Не для того я ноги збивала стільки днів. Хочу подивитись, що вони збираються зробити.