Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

— Погано, коли твоє ліжко стає твоїм пеклом, — промовив він і підвів голову на Алекса, — Ти знаєш хто я?

— Аїд, — прошепотів Моро і широко розкрив очі.

— Хай буде так, — хитнув головою Аїд і підійшов до Алекса. Божество храмало на обидві ноги, а з очей текла чорна рідина, — Твоє око.

Алекс тільки зараз помітив, що не баче на ліве око, а по щоці текла кров і сльози.

— Дозволь, — сказав Аїд і льодяною рукою витер обличчя пілігрима. 

Кімната знову наповнилась теплом і світлом. Око перестало боліти і Алекс відчув що зігрівся. 

— Я ще ніколи не торкався життя, — зізнався він, — Дякую тобі, о душе, ти врятував чиєсь життя. Ти надихнув мене силами. Я буду боротись за вас. Не бійся, тобі нема чого боятись. Я буду берегти тебе і всіх, хто прийде після тебе. Дай мені знак, якщо життя і душа від тебе не по своїй волі прийде, і я не одного демона покладу, щоб її врятувати. 

Моро боявся ворохнутись, він дивився на це божество, яке ніби янгол врятував його від смерті. 

— Ви його вбили? — тремтячим голосом запитав Алекс.

— Ні, я його поранив, а він мене. 

— Хіба Богів можна поранити?

— Братів не можна, а мене... — відповів той, — Тепер йди. Тієї сили, яку ти мені дав, буде достатньо, щоб зцілитись і боротись. Я не хочу з вами бавитись. Йди додому, о життя. Не кажи нікому, що ти зі мною бачився. Збережи нашу таємницю, а я збережу ще не одне життя.

Моро протяг руку Аїду, але потиснути зміг тільки два великих пальця.

— Алекс! Алекс! Алекс! — хтось кричав біля вух Моро. Він зажмурився і провалився у тепле ліжко.

— Алекс Моро! Ти мене чуєш! — кричав Лорі.

Інженер раптово відкрив очі. Його легені наповнились киснем і серце відчутно забилось в грудях. Він лежав у своєму ліжку в палаті сина.

— Алекс, — видих Деванс, — Господи, ти нас налякав!

— Я зробив перехід, — сказав Алекс і помітив що біля ліжка стоїть ще й Нора і старезний лікар.

— Ні, — відповів Лорі, — але ти був близький до того. Я думав, тебе аура спалить, до того як я встигну покликати на допомогу. Але реанімаційна тобі вже готова. Вся лікарня на вухах.

Моро оцінив свій стан і зрозумів, що почувається дуже добре, якщо не враховувати хронічну втомленість. 

— Я хочу встати, — сказав інженер і підвівся. Тепер він відчув на голові пов’язку і хотів торкнутись її руками.

— Не варто, — заперечив старий лікар.

— Моро, вам краще ще полежати. Вас перевезуть в окрему палату, щоб не заважати дитині. Там ми з вами і попрацюємо, — сказала Нора.

— О ні, — посміхнувся Моро і все ж таки сів, — Все буде не так. Я повідомив вам про ауру, щоб зняти діагноз. А досліджувати ви її будете так, як я скажу. Наразі я хочу залишитись наодинці з Лорі. Ми поговоримо. А далі по обставинам.

Психіатр чутно зітхнула і глянула на старого лікаря. Тепер вони не мають над Моро ніякої влади і він дійсно мав право не даватись їм на обстеження. Наукова зацікавленість таким феноменом підказувала, що не варто псувати відносини з інженером. 

— Ну що? — спитав Деванс і посвітив ліхтариком в очі пацієнта.

— Я точно не зробив перехід?

— Ти ледь не помер, Алекс. Температура сорок один, не дихаєш, серце не б'ється. Я викликав всіх, але ти за секунду чарівним чином почав повертатись до свого тіла. Це все відбулося так швидко, що навіть інформація про твою ауру не встигла прийти до чергових. Я всяке бачив, але таке вперше. Ніби тебе спалювали з середини. 

— Неси обруч, — похмуро сказав Моро.

— Навіщо? Ти не зробив перехід.

— Спробуємо скопіювати запис того, що я бачив.

Деванс не сперечався. Такої можливості підглянути у Царство Аїда не можна упускати. 

— Що там Рей? — запитав Алекс, намагаючись побачити сина.

— Спить, слабкий дуже, — відповів Лорі, — Ліра стабільна. А тепер не рухайся. 

За годину запис вдалось скопіювати.

— Я сам подивлюсь спершу, — затвердив Моро.

Лорі не заперечував. В ньому горіла зацікавленість, проте доктор віддав чоловіку планшет і вийшов. 

Алекс скривившись намагався хоч щось розібрати, проте без реставрації запис неможливо було дивитись. Він був у занадто темній локації і тихо пересувався, тому початок взагалі не можливо було побачити. Зал з олтарем і аркою розгледіти вдалось. Однак на цьому все. Далі тільки розмитий екран, ніби зйомка проводилась на допотопний гаджет, і гучні страшенні звуки. Голосу Аїда і навіть його постаті не виднілось. Однак Моро сам підставляв під запис свіжі спогади.

— Так ти ослаб, — пробурмотів інженер, на свіжу голову аналізуючи події, — Життя є сила.

Над Реєним ліжком годинник засіяв і стрілки почали рухатись скоріше.

— Рею, тільки не це, — зітхнув чоловік і підвівся з ліжка.

На телефон прийшло повідомлення. Моро почув його, але не зміг зрозуміти де він. Гаджет лежав у піджаку, який висів на вішалці біля його ліжка. Спершу Алекс викликав чергову медсестру, хоча цього робити не варто було — отримавши інформацію, що в палаті концентрується аура, персонал сам направився в палату. Алекс забрав телефон і сів поруч з сином.